43. Легенда Іди та Маї.

Всередині бібліотека зустріла нас темрявою і запахом старих фоліантів. Тільки-но ми подумали про темряву, як засвітилися чарівні лампадки. Вони освітили нам шлях. І ми пішли вузьким коридором до центральної зали. Ми зайшли до великої кімнати з книгами.

Але нашу увагу привернула лише одна книга. Вона була як старий фоліант. На ній було багато пилу. Видно, її давно ніхто не читав. Проте вона манила нас, ніби кликала та просила: "Відкрий, почитай, пізнай правду!"

І Люксіана взяла її до рук. Книга сама відкрилась на потрібній сторінці. Текст, який спочатку був прихований, засяяв жовтим світлом, і книга ніби почала сама себе писати.

Назва розділу — Легенда Іди та Маї.

Люксіана почала читати:

"Сто років тому. У короля Іля та королеви Олі народилися дві чарівні принцеси-феї, двійнята. Їх назвали Іда та Мая.

Але була одна проблема. В однієї з дівчаток-фей не було крил, а це означало, що вона — відьма. Такого ще не було в королівстві. Знать та люди могли не прийняти факту, що одна з принцес є відьмою. Вони могли підняти бунт та паніку, мовляв, це знак того, що на королівство очікують важкі часи.

Тому король Іль з королевою Олі, з болем у серці, вирішили доньку, що народилася без крил, віддати на виховання феї. Ця фея, яку звали Аля, втратила свої крила та оселилася подалі від усіх на узліссі Чарівного Лісу. А поселилась вона в лісі, щоб не лякати інших фей, бо для них вона була відьмою. Вона стала доглядати та виховувати маленьку принцесу Маю. Мая стала для неї як рідна дочка. Дівчинка росла розумною і кмітливою. Попри те, що у неї не було крил, вона була справжньою красунею.

Пройшли роки. Дівчата виросли. Іда готувалася стати королевою. А Мая лікувала свою названу матір, яка тяжко занедужала. Аля навчила Маю всього, що знала і вміла сама в магії. І перед тим, як відійти у вічність, Аля розповіла Маї правду.

Мая була шокована, дізнавшись правду, але ні про що не шкодувала. З цією правдою Мая продовжувала жити далі.

Іда стала королевою в королівстві фей. Вона також дізналася правду від батьків. І перед тим, як їх не стало, вирішила знищити Маю у Чарівному Лісі, адже та була для неї загрозою. Вона придумала історію для своїх підданих, нібито в їхньому лісі оселилася зла відьма.

Мая дізналась про це, бо Чарівний Ліс відчув і попередив її: він був ніби живий, він відчував і говорив з нею. І вона почала готуватися до війни. Іда пішла війною на Чарівний Ліс, і почалися битва.

Бій був на рівних. Гинуло багато фей та жителів лісу. Не було ані переможця, ані переможеного. Але Іда перехитрила її, оголосивши про перемир’я. Вона запросила свою сестру до палацу. А коли та вже довірилася їй, Іда підіслала вродливого чоловіка, в якого закохалася Мая. І він підло зрадив Маю. А для всіх вона так і залишилася злою відьмою, що нібито знищувала їхнє місто і Чарівний Ліс."

Легенда закінчилася, і книга сама закрилася та повернулася на полицю.

І тоді ми почули її голос: "Я ні в чому не винна! Вона оббрехала мене і знищила! Я хочу справедливості!"

— Хто ти? Покажись! — мовив Валкреон. І з темноти бібліотеки вийшла прозора Тінь. І вона мовила

— Я Мая. Допоможіть мені!