Світло Ліхтарів
Розділ VI — Вільні рядки
“Вона така гарна”
Вона була гарна для всіх навколо,
усмішка її сонце у сірому просторі,
Кроки мов музика тиха і вільна,
слово надія, прозора й щира.
Та тільки сама вона віри не мала,
що світло її інших так зігрівало.
Шлях її був не з легких кам’янистий, а біль за плечима навчав бути сильною.
Скільки ночей крізь сльози мовчала,
скільки разів сама себе піднімала.
І тільки пройшовши бурі й грози,
зрозуміла в очах її тисячі весняних мрій і світла.
Тепер вона знає не треба ховатись,
світ бачить її й не втомиться дивуватись.
Бо така неймовірна у всьому цім світі вона одна, мов зоря у нічному небі, що світить навіть серед темряви.
“Два відтінки часу”
У сутінках ніч розчиняє всі звуки,
Збирає у жменю думки,
Ховає у тиші забуті розлуки,
Малює на шибці рядки.
А ранок поволі знімає завіси,
Підсвічує небо згори.
Він знає: усе, що здавалось навіки,
Розтане, мов хвиля з гори.
Годинник не чує людського мовчання,
Не знає ваги почуттів.
Він просто іде, розриваючи грані
Між тисячами світів.
Вчора і завтра – мов відблиск у склі,
Нестримний, мінливий, далекий.
Та справжній момент – це лише у цій мить,
Що сяє крізь ночі і вік.
#667 в Сучасна проза
Відредаговано: 17.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
