Розділ I — Під світлом ліхтарів

"Під сяйвом одинокого ліхтаря"

У сутінках лісу, де тиша жива,

Йду по доріжці, мов вічність в русі.

Сукня легка обіймає мене,

Немов вечір ніжний в м’якому плюсі.

Сосни високі над світом стоять,

Верхівки їх губляться в синій імлі.

Вони шепочуть легенди свої,

Таємниці віків, що заховані в сні.

Ліхтар одинокий освітлює шлях,

Його промінь м’який, як дотик руки.

Він простягається тіні за край,

Тягнучи за собою нові горизонти.

Крокую повільно, мов річка тече,

Рух мій – розмова зі світом німим.

Я вільна, як вітер, що віє з полів,

І в ньому я бачу відлуння сторіч.

Захід сонця тоне за дальні гори,

Залишивши слід у небі тихий й ясний.

Я пливу тут, серед сосен густих,

Між світом і небом, в обіймах нічних.

Всі турботи зникають у цьому моменті,

Вічність присутня у кожному кроці.

І хоч день відходить, та мрії живуть,

У лісі, де тиша дарує свій спокій.

Світло за обрієм тане, мов мрія,

А я залишаюсь на стежці одна.

В цьому просторі, де часу завія, мене віднайде вечірня зоря.            

“Хто я?”

Питання просте має два слова.

Доволі все просто, я людина.

На цьому можна було б і закінчити, але ні.

Давши відповідь один словом, так це зовсім не відповідь на питання.

Я дівчина, яка ще вчиться у школі, любить працювати руками, чітко знає чого хоче від життя.

Запитати себе інколи буває не просто.

Поставити собі два питання простих: "Хто ти?" і "Для чого ти займаєшся тим, чи іншим?"

Відповісти можна багатьма способами.

Ти можеш тікати від самого себе, так і давши відповідь в першу чергу собі.

Поки ти, не признаєшся собі,що насправді там у тебе в середині.

Чого ти так боїшся зробити, здається тобі не здійсненим.

Хіба правильно тікати від самого себе?

Так, ти відповідаєш на питання, вирішуєш та приймаєш важливі рішення.

А може досить?

А може досить весь час бігти від себе невідомо куди?

Ти ж біжиш швидше, ніж їде автомобіль по даному маршруту.

Зупинись, нарешті.

Та як ти не розумієш, таких як ти не буде.

Такої вимови, посмішки, очей більше не буде у світі.

Кожен бачить тебе по-різному.

Для одних ти будеш не така у спілкуванні, ще для когось простою зі своєю родзинкою в середині.

Ніхто не бачить тебе,так як бачиш себе сама.

Погляди не повторюються, не може кожна друга людина дивитися на щось точно як ти.

Ви можете бути тільки схожими у чомусь, але так щоб бути схожою у всьому не буває.

Зупинилася на мить, переосмислення якесь точно дійшло до тебе.

І зрозуміла, ти що ти. Це тільки ти. У тебе свій характер, вимова, риси, які притаманні тільки тобі.

Ти знайшла свою відповідь на питання: "Хто ти?"

У кожного є щось своє і виходить краще у всіх різне.

“Моменти бувають різні у житті...”

Що таке момент?

Це певна подія, зустріч, фото.

Часто чую я в моменті.

Спочатку ти не розумієш, що це? Як теж бути в моменті.

Але з часом розумієш різницю між хорошим та поганим.

Можеш бути щасливою,радіти життю, а через декілька годин плакати, кричати увесь голос.

І це нормально!

Бути собою на сьогоднішній день на вагу золоту.

Бути відвертим з собою, зізнатися, що не всі моменти у нашому житті є такими гарними і різнокольоровими.

Все ж таки колись наступає момент, коли потрібно відпусти когось.

Розум відмовляється вірити у це, мозок каже:"Ні, це не зі мною".

А тіло просто змириться з цим, як факт.

Прийде день, ти вже не згадуватимеш усе, що пов'язувало вас колись.

Серце перестане боліти, голова зрозуміє, досить страждати.

Нікому краще від того, що будуть сльози, крики, жаління не буде.

Буває важко, але встаєш на ноги і продовжуєш далі.

Бо по-іншому ти не звикла.

Ну даси собі час, щоб бути повністю розбитою день-три.

А потім витираєш сльози, береш себе в руки, встаєш і йдеш на зло усім туди, куди ноги ведуть.

Будеш бродити місто годину, обійдеш все, що тільки можна.

Під кінець прогулянки на одинці, прийдеш у двір один.

Стоятимеш там години дві, просто стояти з музикою чи без у навушниках не знаєш.

Довго будеш думати, приймати усе, що сталося під кінець року цього.

Погляд твій буде вгору, раптом тебе немов осягне.

Та я ж можу дещо зробити, чому раніше не прийшла мені така ідея.

Поспішивши додому,без макіяжу, зачіски.

У сукні зробить фото на, яких буде собі подобатися завжди і це буде лише її момент.

Все, що стається на краще мовила вона в кінці...