Світло для грішної душі
Зима
Зима, прекрасна чарівниця,
Що так дивує нас щоразу.
Поля, ліси та все навколо,
Лише за помахом її руки
Вмить порине в сни надовго.
Зима, царице неземної вроди,
Яка вже так давно живе одна.
Усе заснуло, знову тиша
Яка тривожить її знову.
Яскраві барви їй чужі,
Не бачила вона троянд червоних,
Не чула їхній аромат.
Завжди говорять: «Крижана.
Нічого любого у ній немає.
За що любити? За морози?
За лід та вічні холоди?»
Але згадайте ті часи,
коли малеча бравши сани,
Скоріш на гірки мчали всі скоріш.
Знову згадутю за ковзани,
Що все чекають тої миті,
Коли вони підуть у хід,
Коли за них усі гадають.
Згадаю ігри в сніжки,
Сміх дитячий...
Чому Зиму нам не любити?
Чому не слід її чекати?
Безглуздість це,
Цінуйте миті.
У всьому є своя краса.
Відредаговано: 11.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
