Епілог

Спогад Лії (Львів, 1910-ті) 

**Локація**: Затишний сад біля львівського особняка 1910-х, вечір. Сад освітлений ліхтарями, що гойдаються на вітрі, квіти пахнуть, а в повітрі витає легкий туман. У центрі — дерев’яна альтанка, де Лія малює на мольберті. Атмосфера романтична й меланхолійна, із золотим світлом свічок і відлунням вальсу з особняка, що нагадує сцени з твоїх ідей для "Попіл на серці" чи "Ейфорії". На тлі звучить ніжна мелодія, що перегукується з сучасним K-pop у ретро-стилі (наприклад, акустична версія пісні BTS чи Stray Kids), створюючи міст між епохами. 

**Каст у сцені**:  
- **Лія (Аня Тейлор-Джой)** — молода художниця, у вишуканій сукні 1910-х, із задумливим поглядом. Її гра ніжна, але сповнена таємниці, як у "Королеві гамбіт". Вона згадує тебе (Тараса) як "таємного фотографа".  
- **Камео: Аван Джогіа** — поет, що сидить у саду, читаючи вірші, додаючи богемної атмосфери.  
- **Камео: Ділан і Коул Спраус** — музиканти, що грають вальс у особняку, чути фоном.  

**Опис сцени**: Після того, як ти (Тарас) зламав камеру в Сцені 7 і повернувся до Києва 2025 у Сцені 8, ця сцена переносить глядача назад у 1910-ті, до Лії. Вона малює портрет, що нагадує твою фотографію, і згадує "таємного фотографа", натякаючи, що твої дії залишили слід у часі. Сцена залишає відкрите питання: чи була Лія реальною, чи ти справді врятував її? Це додає містики й романтики, завершуючи фільм на емоційній ноті. 

**Діалог і дія**: 

[Звук: Тихий шелест листя, дзюрчання фонтану, віддалений вальс (Ділан і Коул Спраус грають у особняку). Саундтрек: Акустична версія пісні BTS (наприклад, "Euphoria" у стилі 1910-х із скрипками), що створює міст між епохами й підкреслює романтику.] 

[Камера показує сад: ліхтарі гойдаються, освітлюючи Лію (Аня Тейлор-Джой), яка стоїть біля мольберта в альтанці. Вона малює портрет — нечіткий силует чоловіка з камерою, що нагадує тебе (Тараса). Її обличчя задумливе, але з легкою посмішкою. Поруч, на лавці, сидить поет (Аван Джогіа), гортаючи записник і читаючи вірші.] 

**Аван Джогіа (поет, з м’якою інтонацією, читаючи):**  
"У тіні часу, де світло ламається, хтось фіксує мить, що вічно триває..." (Він піднімає очі до Лії.) Твій новий портрет, Ліє? Він... незвичайний. Хто цей чоловік? 

**Лія (Аня Тейлор-Джой, відкладаючи пензель, з ніжною меланхолією):**  
Я не знаю його імені. (Вона торкається полотна, її пальці тремтять.) Він був тут, у цьому саду, із дивною машиною... фотограф. Його очі бачили більше, ніж цей час. Він обіцяв зафіксувати мою душу. 

**Аван Джогіа (поет, з цікавістю, посміхаючись):**  
Фотограф? Мабуть, ще один митець, закоханий у твою загадку. Але чому ти малюєш його, якщо він лише привид? 

**Лія (Аня Тейлор-Джой, дивлячись у небо, де зірки пробиваються крізь туман):**  
Він не привид. (Пауза, вона посміхається.) Він врятував мене... чи я його? Я відчуваю його, навіть зараз. Може, він десь там, у іншому часі, тримає мою світлину. 

[Камера наближається до її полотна: силует фотографа з Leica, що нагадує твій знімок із Сцени 2. У кадрі з’являється легке мерехтіння, ніби від спалаху камери, що поєднує 1910-ті з твоєю студією в 2025.] 

**Лія (Аня Тейлор-Джой, тихо, до себе):**  
Якщо ти чуєш мене, фотографе... дякую. Ти залишив слід у моєму серці. 

[Камера повільно від’їжджає, показуючи Лію, що повертається до малювання. Вальс із особняка затихає, а саундтрек BTS переходить у ніжне фортепіано. У дальньому кутку саду миготить тінь, схожа на тебе, але зникає.] 

**Кінець сцени**: Екран заливає м’яке золоте світло, показуючи полотно Лії, що переходить у сепію, ніби старе фото. Фейд-аут із відлунням вальсу та K-pop мелодії.