Сцена 12: Кульмінація — Вибір часу

(Монтаж епох: Львів 1910-х, Лондон 1960-х, Сеул 2030-х, Київ 2025) 

**Локація**: Динамічний монтаж між епохами — арт-салон у Львові 1910-х (золоті свічки, вишукані гості), рок-клуб у Лондоні 1960-х (неонові вогні, сигаретний дим), підпільний рейв у Сеулі 2030-х (голограми, кіберпанківська енергія) та твоя фотостудія в сучасному Києві 2025 (хаотична, з дощем за вікном). Атмосфера напружена, епічна, з елементами психологічної драми й романтики, що відображають твої смаки до "Чорнила самотності", "Попіл на серці" та "Ейфорії". 

**Каст у сцені**:  
- **Тарас (ти)** — фотограф, що бореться за Лію, балансуючи між рішучістю та вразливістю. Твоя харизма сяє в екшені та романтичних моментах.  
- **Лія (Аня Тейлор-Джой)** — у 2030-х, лідерка підпілля, сильна й ніжна.  
- **Марта (Ана де Армас)** — у 1960-х, рок-зірка, що жертвує собою.  
- **Юрій (Райан Гослінг)** — у 1910-х, художник, що допомагає тобі.  
- **Ніка (Гантер Шафер)** — хакерка 2030-х, твоя союзниця.  
- **Віктор (Білл Скарсгард)** — антагоніст, що з’являється у всіх епохах через голограми чи посередників.  
- **Оля (Александра Даддаріо)** — у 2025, твоя подруга, що підтримує в фіналі.  
- **Камео**:  
  - **Себастьян Стен** — солдат 1910-х, що допомагає в бою. 

**Опис сцени**: Ти зрозумів, що камера — ключ до порятунку Лії, але Віктор хоче використати її, щоб переписати час. Ти повертаєшся в кожну епоху, щоб зупинити його, але кожен знімок наближає тебе до втрати реальності. Монтаж швидко перемикається між епохами, створюючи напругу й емоційний пік. 

**Діалог і дія**: 

[Звук: Епічний мікс саундтреків — скрипки 1910-х, рок 1960-х, електроніка BLACKPINK із "How You Like That" у 2030-х, що зливаються в драматичну кульмінацію. Шум спалахів камери, гул дронів, крики.] 

[Камера відкриває монтаж: ти (Тарас) тримаєш Leica, готовий до останньої подорожі. Спалах переносить тебе в 1910-ті.] 

**Львів, 1910-ті**:  
[Арт-салон. Ти пробираєшся крізь натовп. Юрій (Райан Гослінг) помічає тебе й хапає за плече.] 

**Юрій (Райан Гослінг, з рішучістю):**  
Ти знову тут? Лія в небезпеці — якісь люди шукають її картину. Я прикрию, але поспіш. Вона в саду. 

[Ти біжиш у сад, де Себастьян Стен (солдат) б’ється з найманцями Віктора. Ти фотографуєш їх, спалах дезорієнтує ворогів, даючи тобі шанс втекти.] 

**Тарас (ти, до Себастьяна, з сарказмом):**  
Дякую, солдате! Сподіваюся, твій героїзм увічнить історія... чи хоча б мій знімок. 

[Спалах — перехід у 1960-ті.] 

**Лондон, 1960-ті**:  
[Рок-клуб. Марта (Ана де Армас) на сцені, співає баладу. Ти пробираєшся до неї, але помічаєш голограму Віктора (Білл Скарсгард) у натовпі.] 

**Віктор (Білл Скарсгард, через голограму, холодно):**  
Твоя камера — моя, фотографе. Кожен твій знімок наближає мене до контролю. Віддай її, або вона (вказує на Марту) зникне. 

**Марта (Ана де Армас, зі сцени, помічаючи тебе):**  
Тарасе, не слухай його! Зроби знімок — я знаю, ти можеш змінити це. (Вона співає голосніше, відволікаючи натовп.) 

[Ти фотографуєш її. Спалах показує флешбек усіх версій Лії. Ти хитаєш головою, відчуваючи, що втрачаєш зв’язок із реальністю.] 

**Тарас (ти, тихо, до себе):**  
Якщо я втрачу її... це того варте? 

[Спалах — перехід у 2030-ті.] 

**Сеул, 2030-ті**:  
[Підпільний рейв. BLACKPINK закінчує виступ. Лія (Аня Тейлор-Джой) і Ніка (Гантер Шафер) борються з дронами Віктора. Ти приєднуєшся, тримаючи камеру.] 

**Ніка (Гантер Шафер, хакнувши дрон, кричить):**  
Тарасе, його система пов’язана з камерою! Один знімок може знищити все, але ти втратиш її! 

**Лія (Аня Тейлор-Джой, хапаючи тебе за руку, з ніжністю):**  
Не слухай. Якщо ти мене врятуєш, я залишуся... десь у часі. Зроби це. 

**Віктор (Білл Скарсгард, через голограму, загрозливо):**  
Останній шанс, фотографе. Віддай камеру, або я зітру вас усіх із часу. 

[Ти піднімаєш камеру, вагаючись. Монтаж прискорюється: кадри Лії з усіх епох, її очі, твої спогади. Ти натискаєш на спуск, але замість знімка ламаєш камеру об землю. Спалах заливає екран, реальність тремтить.] 

**Тарас (ти, кричучи):**  
Досить! Ніякого контролю, ніяких моментів! Тільки правда! 

[Світло гасне. Ти повертаєшся в Київ 2025, у студію.] 

[Звук: Відлуння музики BLACKPINK із Сеула затихає, замінюючись тихим гулою міста. Саундтрек: М’яка фортепіанна мелодія, що нагадує фінал "Вічного сяйва чистого розуму".] 

[Камера показує спалах, що заливає екран після того, як ти (Тарас) ламаєш Leica у вежі Віктора в Сеулі. Ти з’являєшся в своїй студії, падаючи на коліна, тримаючи уламки камери. Твоє обличчя сповнене змішаних емоцій — полегшення, але й втрати. Двері студії відчинені, Оля (Александра Даддаріо) стоїть у дверях, тримаючи твій телефон, який ти залишив перед останньою подорожжю. Вона виглядає стривоженою, але її очі світяться теплом, коли вона бачить тебе.] 

Оля (Александра Даддаріо, кидаючись до тебе, з полегшенням):
Тарасе! Боже, я думала, ти зник назавжди. (Вона обіймає тебе, її руки тремтять.) Ти не відповідав, я прийшла сюди, бо... я не могла чекати. Що сталося? Ти... цілий? 

Тарас (ти, піднімаючись, тримаючи уламки камери, з тихим сміхом):
Цілий? Мабуть. (Дивишся на уламки) Я зламав її, Олю. Камеру. Віктор... він більше не контролює час. Але Лія... (пауза, ти опускаєш очі) я не знаю, чи вона залишилася. 

Оля (Александра Даддаріо, торкаючись твого плеча, з ніжністю):
Ти зробив це, Тарасе. Ти повернувся. І ти врятував нас — мене, себе, цей момент. (Вона посміхається, але в її очах сльози.) Я знала, що ти вибереш реальність. Навіть якщо це боляче. 

Тарас (ти, дивлячись на неї, з сумом, але з надією):
Реальність... так. Але вона була реальною, Олю. У кожній епосі. (Ти кладеш уламки на стіл, поруч із фото Лії.) Може, я ще знайду її. Але зараз... я радий, що ти тут. 

[Оля обіймає тебе міцніше, її погляд сповнений нерозділеного кохання, але й полегшення. Камера фокусується на уламках Leica, що мерехтять у світлі лампи, ніби зберігаючи відлуння Лії.] 

Кінець сцени: Камера повільно від’їжджає, показуючи вас із Олею в студії, потім Київ за вікном. Фейд-аут із відлунням музики BLACKPINK.