Сцена 9: Чорний зошит

(Лондон, 1960-ті)

**Локація**: Закулісся рок-клубу в Лондоні 1960-х, після концерту Марти. Тісний простір, захаращений підсилювачами, гітарами, старими плакатами й сигаретним димом. Неонові вогні з зали просочуються крізь завісу, створюючи психоделічну атмосферу. На столі — пляшки віскі, попільнички й розкидані ноти. Атмосфера напружена, але з ноткою романтики, як у "Майже знамениті" чи твоїх ідеях для сатиричних моментів про шоу-бізнес. 

**Каст у сцені**:  
- **Тарас (ти)** — фотограф, що повертається в 1960-ті за зошитом, виглядаєш зосередженим, але твої очі видають романтичне хвилювання від близькості до Марти.  
- **Марта (Ана де Армас)** — рок-зірка, інкарнація Лії, у блискучій сукні, втомлена після виступу, але магнетична. Її гра чуттєва й сильна.  
- **Камео: Джейк Джилленгол** — детектив, що слідкує за Мартою.  
- **Камео: Том Круз** — продюсер, що додає хаосу й гумору.  

**Опис сцени**: Ти повертаєшся в 1960-ті після підказки Ореста, щоб знайти чорний зошит, який пояснює логіку камери. У закуліссі ти знову зустрічаєш Марту, що поглиблює романтичну арку. Зошит виявляється щоденником алхіміка, який створив камеру, але детектив і голограма Віктора додають загрози. 

**Діалог і дія**: 

[Звук: Відлуння рок-музики з зали, гул вентилятора, гомін гостей. Саундтрек: Психоделічний рок із нотками Stray Kids у ретро-стилі, що переходить у напружений ембієнт.] 

[Камера показує закулісся: ти (Тарас) з’являєшся після спалаху Leica, тримаючи камеру. Марта (Ана де Армас) сидить на дивані, п’ючи віскі. Вона помічає тебе й посміхається.] 

**Марта (Ана де Армас, з втомленою, але теплою посмішкою):**  
Ти знову тут, фотографе? Твоя камера притягує тебе, як магніт. Чи це я тебе притягую? (Сміється, поправляючи волосся.) 

**Тарас (ти, посміхаючись, але зосереджено):**  
Скажімо, і те, й інше. Але я шукаю дещо — чорний зошит. Мені сказали, він тут, у клубі. Знаєш щось про нього? Це пов’язано з моєю камерою... і з тобою. 

**Марта (Ана де Армас, піднімаючи брову, серйозніше):**  
Зошит? Є один, у продюсера. Але він дивний — повний символів, ніби з іншого світу. Чому тобі це потрібно? Ти виглядаєш, ніби борешся з привидами. 

[Том Круз (продюсер) вривається, тримаючи стос паперів і чорний зошит.] 

**Том Круз (продюсер, енергійно):**  
Марто, твій виступ — легенда! А ти (до тебе), фотограф, що за зошит? Це реквізит для твого ретро-вайбу? Давай, знімай її ще раз — це буде обкладинка року! 

**Тарас (ти, хапаючи зошит із рук Тома):**  
Не реквізит. Це ключ. (Гортаєш зошит, бачиш схеми камери й записи: "Фіксація душі — ціна часу".) Чорт, це правда... вона створена алхіміком. 

[Джейк Джилленгол (детектив) входить, помічаючи зошит.] 

**Джейк Джилленгол (детектив, з підозрою):**  
Що це за книжечка? Марто, я казав, у клубі небезпечно. А ти (до тебе), звідки? І чому твоя камера виглядає як із музею? 

**Тарас (ти, з сарказмом):**  
Музей? Це скоріше машина часу. А ти, детективе, краще шукай справжніх злочинців, а не моїх привидів. 

[Раптом голограма Віктора (Білл Скарсгард) з’являється на стіні, створюючи напругу.] 

**Віктор (Білл Скарсгард, холодно):**  
Зошит — мій, фотографе. Камера — мій інструмент. Віддай їх, або Марта зникне назавжди. 

**Марта (Ана де Армас, хапаючи твою руку):**  
Не слухай його, Тарасе. Якщо зошит — ключ, тримай його. Я вірю в тебе. 

[Ти ховаєш зошит у кишеню. Камера вібрує, спалах повертає тебе в 2025, залишивши Марту позаду.] 

**Тарас (ти, до себе):**  
Чорний зошит... це тільки початок. 

**Кінець сцени**: Камера фокусується на зошиті в твоїх руках, потім фейд-аут із відлунням рок-музики.