Сцена 4: Романтика в 1960-х

(Лондон, 1960-ті) 

**Локація**: Гучний рок-клуб у Лондоні 1960-х, натхненний ерою рок-н-ролу. Зала наповнена димом від сигарет, неоновими вогнями, що мерехтять у червоних і синіх тонах, дерев’яними столами та сценою з мікрофонами. Гості — молоді бунтарі в шкіряних куртках, дівчата в міні-сукнях, атмосфера психоделічна й енергійна, як у фільмі "Майже знамениті" чи з нотками сатири на рок-культуру. Музика гуде, створюючи хаотичний, але привабливий вайб. 

**Каст у сцені**:  
- **Тарас (ти)** — фотограф, що прибуває з сучасності, все ще в своєму casual-одязі, який тепер виглядає як "модний аутсайдер". Твоя харизма сяє в динамічних моментах, з сарказмом і романтичним шармом.  
- **Марта (Ана де Армас)** — рок-зірка та інкарнація Лії, чуттєва, з магнетичним голосом і бунтарським духом. Вона в яскравій сукні з блискітками, на сцені — як королева.  
- **Камео**:  
  - **Stray Kids** — гурт на сцені, що виконує ретро-K-pop версію пісні, додаючи сучасного фьюжну.  
  - **Тобі Магвайр** — таксист за межами клубу, з іронічним коментарем.  
  - **Том Круз** — музичний продюсер, енергійний і харизматичний.  
  - **Джейк Джилленгол** — детектив, що з’являється пізніше, додаючи напруги. 

**Опис сцени**: Після дивного моменту з камерою в студії ти робиш ще один знімок, і спалах переносить тебе в 1960-ті. Ти опиняєшся біля клубу, де чуєш музику. Заходиш усередину, і твоя увага одразу прикута до Марти на сцені. Камера динамічно рухається, показуючи хаос клубу й твоє здивування, але й зачарування. 

**Діалог і дія**: 

[Звук: Гучна рок-музика, гул натовпу, шум сигаретного диму. Саундтрек: Енергійний трек Stray Kids у ретро-стилі ("God’s Menu" з 60-х вайбом), що створює контраст між епохами й твоєю любов’ю до K-pop.] 

[Камера показує вулицю Лондона 1960-х: неонові вивіски, машини з хромом. Ти (Тарас) з’являєшся після спалаху, оглядаючись. Біля входу до клубу стоїть таксист (Тобі Магвайр), що курить.] 

**Тобі Магвайр (таксист, з іронічною посмішкою, дивлячись на твій одяг):**  
Ей, хлопче, ти з майбутнього чи що? Ці штани... ніби з космосу. Хочеш таксі? Чи ти сюди за музикою? 

**Тарас (ти, струшуючи головою, з сарказмом):**  
З майбутнього? Близько. Але таксі не треба — я тут за... натхненням. (Ти заходиш до клубу, чуючи музику.) 

[Усередині: Натовп танцює. На сцені Stray Kids (у ретро-костюмах) грають енергійний сет, ніби вони частина шоу. Ти пробираєшся ближче до сцени, де Марта (Ана де Армас) готується до виступу. Вона помічає тебе й посміхається. Продюсер (Том Круз) кричить з-за лаштунків.] 

**Том Круз (продюсер, плескаючи в долоні, з ентузіазмом):**  
Марто, це буде хіт століття! Покажи їм, як рвати струни! А ти (до тебе, помічаючи камеру), фотограф? Знімай, хлопче — це момент для історії! 

**Марта (Ана де Армас, на сцені, беручи мікрофон, з чуттєвим голосом):**  
Добрий вечір, Лондон! Ця пісня для тих, хто втратив себе в часі... (Вона починає співати палку рок-баладу, її очі зустрічаються з твоїми. Ти піднімаєш камеру й фотографуєш її.) 

[Ти робиш знімок. Спалах освітлює її обличчя, і в видошукачі ти бачиш флешбек Лії з 1910-х — вони схожі. Музика Stray Kids переходить у її пісню, створюючи емоційний пік.] 

**Тарас (ти, до себе, здивовано):**  
Знову вона... Але інша. Це не збіг. 

[Після виступу ти підходиш за лаштунки. Марта виходить зі сцени, витираючи піт, і помічає тебе.] 

**Марта (Ана де Армас, посміхаючись, з кокетством):**  
Ти той хлопець із дивною камерою? Знімок вийшов? Виглядаєш, ніби бачив привида. Або мене в іншому житті. 

**Тарас (ти, посміхаючись, але з внутрішньою напругою):**  
Може, і бачив. Твоя пісня... ніби про мене. Я Тарас, фотограф. З... далекого місця. Дозволь подякувати знімком? Обіцяю, вийдеш як зірка — краще, ніж будь-який кліп. 

**Марта (Ана де Армас, сміючись, торкаючись твоєї камери):**  
Кліп? Ти говориш загадками, як поет. Гаразд, знімай. Але тільки якщо розкажеш, чому твої очі здаються знайомими. 

[Ви танцюєте під музику Stray Kids, що грає фоном. Ти фотографуєш її знову, і відчуваєш іскру — романтичний момент під неоновими вогнями. Раптом з’являється детектив (Джейк Джилленгол), що розпитує гостей.] 

**Джейк Джилленгол (детектив, підходячи до Марти, з підозрою):**  
Міс Марта, ще раз: хто ті люди, що загрожують вам? Зникнення на концертах — не жарти. А ти (до тебе), хто такий? Виглядаєш немісцевим. 

**Марта (Ана де Армас, захищаючи тебе, з посмішкою):**  
Він просто фанат. Не лякай моїх гостей, детективе. 

**Тарас (ти, з сарказмом, але з тривогою):**  
Фанат? Скажімо так. Але якщо хтось загрожує, може, це не про музику, а про... час. 

[Камера в твоїх руках вібрує. Ти відчуваєш, що повертаєшся. Марта шепоче: "Не забудь мене". Спалах — і ти назад у 2025-му, з новим фото в руках, де Марта виглядає як Лія.] 

**Кінець сцени**: Камера фокусується на фото Марти, що переходить у сепію, а потім — фейд-аут з відлунням її пісні.