Розділ 8

Вечірка набирала обертів. Початок літа поки що радував своєю погодою, цей вечір був напрочуд теплим, тож було вирішено перенести гуляння надвір. Всі оперативно влаштувались навколо басейну, облаштувавши в саду столики та екран для показу відео та фото випускниць. Гості пили коктейлі, приготовані Надею та Яною. От-от Каріна з Аліною мали розпочинати свою промову. Команда Юлі стояла збоку від басейну, сама ж Юля вовтузилась повсюди, вже зробивши десятки фото і була на поготові робити знімки під час промови. В центр вийшов Влад, розпочавши:

- Друзі, ще раз всім великий привіт! Сьогодні ми нарешті зібрались разом, тож давайте відірвемось на повну, перед тим привітаючи наших дівчат, які заслуговують на хорошу випускну вечірку. Мої дружина і сестра - Аліна та Каріна, слово їм!

Влад відійшов, його місце зайняли дівчата і почали говорити під тиху мелодію.

Вони дякували всім присутнім, згадували деякі моменти зі школи, особливо той, коли Аліна з Каріною почали грати разом в театрі і здружились. Всі на мить забули про те, що відбувалось вчора ввечері.

Влад взяв і підключив флешку з фотографіями, які мали показувати під час всього свята, там були всі спогади дівчат і хлопців. Усі погляди спрямувались на екран. Проте, він був темним. На мить всі подумали, що пристрій вийшов з ладу, але ввімкнулось відео просто чорним фоном, почувся голос, що проводився текстом:

"Яку хорошу гулянку запланував "Театр болю"! Що аж захотілось трішки зіпсувати..."

Усі завмерли. Дівчата переглянулись з Владом, що стояв біля комп'ютера, він сам нічого не зрозумів. Невже на відео голос Аліси?

"..Усе так чудово підготували зі своїми новими друзями. Та, приховувавши від них свої таємниці, навіть не перевірили своїх колег. А там є, що перевіряти."

Юля опустила камеру, шоковано відкривши рота. І команда акторів, і команда фотографа зрозуміли, що це про них. Влад хотів зупинити відео, та Ваня не дав, аби зрозуміти, що буде далі. Вони з Єгором та Яною підійшли до своїх дівчат. Інша команда зібралась біля Сашка і Юлі. Знову вони розділились на два табори. І в кожного буде своя правда. Як і завжди. Невже зараз щось викриється? Найбільш переляканою чомусь стояла Іра.

"..от, наприклад, якби наша божевільна Каріночка взнала, що її фотограф Юліанночка давним-давно в Європі займалась фальсифікацією грошей, то ніколи б не запросила на вечірку. Це ж такий удар для бізнесу Вані, який колись займався наркотою!"

-Що? - Прошепотіла Юля, - Але ж це неправда! - викрикнула вона в екран, всі погляди полетіли на неї, - Все було не так! Мене тоді обманули! - На очі дівчини навертались сльози. Те, що почули тільки що про дівчину, привело у шок присутніх і, хоч не виходили з голови слова про Ваню і його настільки жахливе минуле, Юліанна здивувала.

"А як би Юля відреагувала на те, що її хлопець, що ходить за нею, як хвостик, заводивши стосунки з нею, на іншій стороні мав дівчину?"

Заплакана Юля перевела погляд на Сашу. Він не зрозумів, що відбувається. Звідки про нього таке знають? Юля пригадала, як в них все тільки розпочиналось, вона чула про якусь дівчину. Проте, Сашко їй пояснював, що вони розлучились. Невже це може бути неправдою?

Хлопець заперечно кивнув головою і хотів взяти Юлю за руку, та вона в моменті відсахнулась.

-Стоп, Юлю, ти ж не провірила в це? Я не мав нікого!

Вона опустила голову. Що взагалі відбувається? Як Аліса взнала про них такі речі? Як ця флешка зі всією брехнею чи правдою опинилась тут?

"Ах, бідна Алінка.. бідолашка, втратила колись батьків. А от Максу пощастило, що він, влаштувавши ту аварію, лиш декілька років просидів без волі, бо все ж допоміг багатий батько Іри! Їм було все одно на дівчину, яку Макс залишив без батьків."

Аліна, як і всі перевела погляд на шоковану пару. Лиш команда Юлі знала про аварію і в подробиці не вплутувалась. Навіть ніхто не здогадувався, що колись Аліна проклинала винуватця, а зараз він перед нею.

- Це, що, ти?! - Аліна підійшла до Макса з Ірою, злим поглядом випромінюючим всі проклаття всесвіту. - То через тебе я залишилась одна?! - Вона накинулась на хлопця. Почала бити руками у груди.

- Це було непорозуміння, розумієш... - хотіла пояснити Іра.

- Замовкни! Покриваєш свого покидька, любиш сунути носа не в свої справи!

- Не закривай мені рот! Ти не знаєш всієї правди. Не звинувачуй нас. Ніби сама ні в чому не винна.

- Ох, ну так. Звісно, я повинна обійняти Макса та сказати, що я не ображаюсь, але ні. Я всі ці роки хотіла подивитись в очі цій людині. Хотіла переламати йому всі кістки. Ти навіть не маєш уявлення, як це втрачати батьків та жити з бабусею. Як це ненавидіти весь світ, тому що працювати в театрі неможливо через занадто низьку плату. Ти усе життя жила, як принцеса. Та краще... Краще б ти померла, а не вони, - дала Ірі ляпаса та побігла в дім.

" Ну що, Театр болю? Будемо завершувати. Останні таємниці ви вже відкриєте самі. Пам'ятайте, минуле та ваші страхи завжди поряд. А я просто завжди їх відкриваю світу. Па-па!! "

Відео закінчилось. Каріна вилетіла за Аліною, а всі інші сіли в коло прямо на підлозі. Шок та непорозуміння просто-таки наповнювало простір.

*

- Аліно, будь ласка відчини мені, дівчинко, - блигала Намистова, стоячи біля дверей. - Не хочеш? Ну, добре. Я так скажу. Ти маєш повне право ненавидіти Макса. Та і Іру теж, напевно... Я розумію, що тобі і досі боляче і я знаю, що це таке. Втрачати або не мати батьків зовсім.

Дівчина відчинила двері та обійняла подругу.

- Я не можу так жити... У постійному страху, що мої таємниці хтось дізнається. Я не можу більше бачити Макса тут, в цьому будинку. Я жити не хочу.

- В тебе є ми. Твоя сім'я. Ти маєш бабусю і ти маєш жити хоча б заради нас усіх. Бо я не витримаю, якщо з тобою щось станеться. Макса ще покарає життя. А ти не слабка дівчинка, я ж знаю, сонечко.

*

- Ну і що ви пропонуєте з усім цим робити? - запитав Єгор. Вся ця ситауція вже починала бісити.