Розділ 5

... два, один...
Аліна розігналась і, затуливши пальцями носа і примружившись, скочила у воду! Бризки розлетілися на всі сторони, всі закричали від переляку, лиш хлопці, одразу отямившись, почали реготати.

- Крута бомбочка! - Заплескав Ваня, гучно сміючись, як з води виринула Аліна і закричала:

- А, щоб вам! Чому така холодна вода?!

Каріна швидко побігла за рушником і, допомігши Аліні вийти, закутала її в нього. Усі інші стали навколо неї, дівчина злегка трусилась, хоча було видно - вона задоволена.

- Я не зрозуміла, - суворо вона поглянула на Ірину, що визирнула з-за Макса з телефоном, - ти, що, знімаєш? Що за фільм " Мокрі купальники"? Негайно вимкни!

- Та це ж просто жарт, на пам'ять. - Іра швидко заховала телефон в кишеню.

- Ти зберегла? Негайно видали! - Коли Іра заперечно покрутила головою, Аліна, зірвавшись з місця та скинувши рушник, погналась за нею. Іра закричала і побігла в дім, Аліна з криками швидко за нею. Дівчат наздоганяти рушила Каріна. Музика вимкнулась. Чулися крики дівчат. Хлопці теж швидко попрямували туди.

- Що тут коїться?- Запитали перелякані Надя та Яна, які тільки що прибігли на шум і бачили, як дівчата бігають по сходах. - Чому Аліна в купальнику... і мокра?

- Вона умову гри виконувала. - Пояснив Влад і кинувся розбороняти дружин. Яна, зрозумівши, що до чого, почала гучно сміятися, а Надя стояла, як вкопана.

- От тобі і страшні здогадки справдились.- Весело вигукнула Яна до подруги. Надя, подивившись на увесь цей балаган, плюнула на свої страшні відчуття. Вони обидві вже тримались за животи від сміху.

- Та досить вже бігати!! - заверещала Каріна з будинку. Вона, на своїх підборах, ніяк не встигала за дівчатами.

З горем навпіл їх розняли хлопці. Відео видалили, але на душі Аліни все одно залишилось не приємне відчуття.

- Добре, що будемо робити далі? Гра в правду та дію мені сподобалась, але можемо вигадати щось ще, - запропонував Влад.

На годиннику було ближче до півночі. Запізно для шумної тусні, але й зарано для сну. Почувся скрип воріт. Всі переглянулись.

- Кого це ще могло принести у таку пору? - Не зрозуміла Каріна та інстинктивно сховалась за Ванею.

Так, пройшло вже три роки. Так, їм не загрожувало вже більше нічого. Але ж страх не йде так просто.

З тьми виринула дівчина. Вишукана, елегантна. З червоним пляттям та червоною валізою. Холодна леді з льодом в очах. Це був лід ненависті. До всіх присутніх.

- А ваша команда побільшала за моєї відсутності. Так, "Театр болю"?

Яна випустила з рук бокал із шампанським. Він розбився та обризгав напоєм все навколо. Піднявся вітер. Погода благала залишити все та тікати у будинок. Де все ще світило світло, де все ще на них чекали цукерки, смачна їжа та музика.

- Ви хто така взагалі, жіночко? - Не витримала Іра. Її компанія взагалі не розуміла, чому минулі актори так себе повели і стоять, мов вкопані.

- Я? Аліса Христова, - посміхнулась гостя. - Твої друзі дуже добре мене знають. А ви, я бачу не дуже. Хм... А де це Каріна? Моя люба Каріночка... - Стукіт її підборів, ніби постріли, ехом відлунювались у головах друзів. - Ах, ось де вона. Знову ховається за Ванюшею. Та чи допоможе він їй? Навряд чи. Бо наша божевільна подруга сама заклює себе своїми думками.

Ваня перехопив її руку і Алісі довелось закрити рота. Він єдиний тут, хто її не боявся. Ну, і напевно ще люди, які не знали цю дівчину. Хоча, Юля, ніби починала щось розуміти, чомусь, їй ця леді здавалась звідкись знайомою.

- Що ти хочеш від нас знову, стерво? Тільки вийшла і хочеш знову за ґрати? Вимітайся звідси, люба, поки я сам тебе звідси не випхав, - він проричав їй це прямо в обличчя. А Аліса здригнулась, ніби хлопець її вдарив.

- Ну, що ж ти так грубо зі мною, Вань? Я ж прийшла привітатись і провідати вас. За гратами було про що за вас подумати. Та нагадати, що минуде завжди поряд. І Вашим минулим стала я, - вона провела рукою з таким самим червоним манікюром по його обличчю.

А він, не довго думаючи, дав їй ляпас. Усі ахнули.

- Ти, як завжди, не дуже милий до мене. Але бити я себе більше не дозволю, - серйозно мовила дівчина. Їй начеб-то не було боляче. Завжди, лише в середині.

- Можливо, хтось все ж таки пояснить нам, що тут коїться? І хто Ви така? - Запитав Макс, якому все це вже не здавалось жартом.

- Ой, то я була права? Нові друзі не розповіли вам своїх таємниць? Який жаль... Ну, то я розповім. Каріночка в нас божевільна з психлікарні, а Аліна людей до самогубств доводить, - вона казала це таким звичайним тоном, ніби розповідала про плани на літо.

Іра у шоці відійшла від них, тримаючись за голову.

А Аліса в цей час обійшла усю компанію та зупинилась біля Каріни, яка вже тряслась від страху.

- Що це? Випускні стрічки? Серйозно? Боже, дитинко, не занадто пізно для такого свята?

- Відійди від неї негайно! Або я викликаю поліцію, - Загаласував Влад, а Ваня вкотре просто взяв Алісу за руку та потащив на вихід.

- Досить цієї гри, люба. Вимітайся звідси і щоб більше я тебе навіть не бачив біля когось з нас.

Він просто-таки вишвирнув її на вулицю. За нею з воріт вилетіла її валіза. Доки ворота зачинялись, дівчина встигла провести всіх палаючим поглядом, обіцяючи, що це ще не кінець.

- Вона повернулась. Чи дійсно ти думаєш, що вона залишить нас у спокої, не відімстивши за час, що провела у в'язниці?- Одразу запитав у Вані Влад.

- Стоп!- Викрикнула шокована усім Іра.- А це нічого, як Аліса прозвала дівчат? Яка лікарня, які ще самогубці?- Вона кинула погляд на Аліну, проте та лиш опустила голову. Ірі стало страшно.- Каріно...- Вона хотіла, аби дівчата сказали, що це брехня. Аліна мовчала, про щось думаючи. І Каріна нічого не пояснювала. Вона не могла. Від тремтячого страху її почало трусити, на очі набігли сльози, вона не могла нічого мовити. Їй ставало погано, це помітили хлопці. Влад кинувся до неї, проте дівчина впала йому на руки без свідомості.