Розділ 1

Таксі швидко мчало до свого пункту зупинки. За декілька хвилин дівчата вже мали бути на місці. На вулиці була чудова погода, тепло та сонячно. Навіть природі сподобалась їх ідея з вечіркою!

-Не переживай, подружко,- поплескала по плечу Аліна дівчину, що сиділа поруч, та нервово потирала долоні,- я впевнена, що Ваня підібрав нам чудовий будинок на березі моря, тож випускний має бути на найвищому рівні!

Аліна завжди була в усьому впевнена, адже обожнювала тримати ситуацію під своїм контролем, до того ж, з чоловіком подруги дівчина знайома давно.

А ще, вона була дуже гарною. Спортивний стиль, але з нотками жіночності завжди доповнював впевнений у собі погляд та чорні нігтики на руках.

-Так, я звісно довіряю своєму чоловікові, та все одно хвилююсь. Аби ще фотографа не довелось чекати…- Видихнула Каріна. Жінка нервувала, а сукня, хоч і дуже дорога, лише більше заставляла лютувати.

Її життя змінилось дуже швидко. З маленької дівчинки, яка плакала ночами у дитячому будинку вийшла леді, якою захоплюється вся Україна. 

- Вона вже має бути на місці.- Припустила радісна Аліна.- Її особисто вибирали я з твоїм братом. Вона, до речі, об'їздила майже всю нашу країну зі своїми зйомками, тож зняти якийсь випускний, я вважаю, повинна за один клік.

Вмовляння Аліни можуть заспокоювати та збадьорювати Карінин дух. От лиш пригадати розмір будинку, який їм удвох потрібно підготувати до випускної вечірки, це враз мотивує випадково кудись зникнути, аби роботу зробили за тебе. Постійна підготовка до свята і надихає, і вивітрює сили. Проте, від Аліни ніхто не втече, вона змусить всіх зробити все на найвищому рівні. Каріна водночас і раділа, і дивувалась, як така дівчина могла дістатись її братові, Владу. Та і самій їй гріло душу те, що поруч є надійний хлопець, такий, як Ваня: він турбується про неї, ділить радісні моменти, кохає.

За мить таксі зупинилось і дівчата постали перед великої будівлі.

- Нічого собі, особнячок!- Вигукнула радісна Аліна, вона не звикла до такої розкоші.- Щедрий у тебе Ваня.

-Дійсно, щедрий.- Вражено вигукнула Каріна, оглядаючи дім, що сяяв промінням. Красивий, хоч трохи прихований акуратно підстриженими кущами, за якими крився сад з басейном, що вів до входу в будинок. Дівчата повільно йшли туди, оглядаючи все.

- Ось дивись: якщо хтось мені скаже щось зайве, то миттю опиниться мокрим в цьому миленькому басейні.- Голосним реготом залилась Аліна.

-Буду на вечірці триматись від тебе подалі.- Прошепотіла Каріна, хоч подруга її чула.- Уяви, як ось ці ліхтарі будуть гарно світити ввечері!

-Так, тож свідки будуть все бачити.

- Та припини!- Усміхнулась Каріна.- Відкинь свій план помсти для випадкових жертв на потім, я тобі про красу кажу. Стільки місця тут, навіть стільки гостей ми не запрошували.- Думала дівчина, оглядаючи дивани і столи навколо всього дому та біля басейну, великі балкони від кожної кімнати. Дівчині не терпілось вже потрапити всередину. Раптом залунала мелодія з телефона і Каріна швидко підняла слухавку:

-Алло! Так, ми вже на місці... Чекаємо.

Заховавши телефон, мовила до Аліни:

- Проходь в дім, а я зараз зустріну фотографиню, вона вже під'їжджає.

Подруга пішла, а Каріна вийшла до входу, як через декілька хвилин під'їхало друге таксі і з нього вийшла дівчина з великим рюкзаком через плече.

- Юліанна?

- Так, а ви - Каріна? Якщо не проти, то одразу на "ти".- Перейшла до справи фотограф. З виду вона виглядала по-діловому, але привітно.- До мене можна звертатись просто Юля. Отже, події відбуватимуться тут, правильно? Чудове місце.

-Ти вже була колись на морі?- Поцікавилась Каріна.

- Не раз.- Мовила Юля і загадково усміхнулась, кинувши погляд в далечінь, де виднілося море. Ці та подібні місця кожного разу викликали в неї бурю спогадів та солодку ностальгію за недавнім минулим. Дівчина з довгим русявим волоссям, обвела своїм блакитнооким поглядом все навкруги і попрямувала за новою знайомою в дім. 

Увійшовши в невеликий коридор, поруч якого була гардеробна, дівчата попрямували далі, до великої зали, в якій і буде все відбуватись. Неймовірне оздоблення викликало асоціацію холу дорогого готелю - в центрі пустота, яку прикрашає дорогий килим, тут і будуть всі танці. Вздовж стін столики, які своєю доріжкою простягаються прямо до широких сходів, що ведуть на другий поверх, проте не прихований, замість стіни коридору - перила, з яких видно все, що відбувається внизу. Цей "не прихований" коридор не приховує двері кімнат. Десь там і будуть розташовані апарати з музикою.

Юля здалась Каріні не поганою дівчиною. Вона буде з ними весь випускний, вони можуть не погано спрацюватись. Можливо, знайдуть спільну мову? В будь-якому випадку, Юліанна гарний фотограф. Це головне.

- Це Аліна. Аліна, це Юля, про яку ти й казала,- посміхнулась дівчина.

- Дуже приємно. До нас ще під'їдуть два хлопці, які мають допомогти мені з апаратурою, але пізніше.- Завчасно попередила Юля.

-Ми почнемо тут усе прикрашати, а ви поки, що можете оглянути приміщення, - відповіла Аліна та, взявши віник, направилась на другий поверх. Каріна рушила за нею. Хоч вона і була досить багатою та популярною жінкою, не хотіла наймати прибиральниць. Дівчині хотілось, щоб все було, як і раніше. Хотілось забути про всі свої статки та відчути себе тією маленькою Карінкою, яка дивувалась подарункам від Діда Мороза та готувала обіди брату. Як же швидко летить час.

З думок про минуле її вирвав раптовий крик подруги. Аліна верещала так, наче побачила привида. Почулось, ніби щось впало. Каріна з Юлею переглянулись та полетіли на верх, щоб зрозуміти, що могло статись.

Картина, яка постала перед ними, була надто веселою. Біля вікна валялось два незрозумілих тіла, вочевидь були тим, що падало, а поряд, на табуреті, стояла Аліна, яка сильно стискала віник, начебто обороняючись.

- Господи, що тут відбувається?- Не ховаючи усмішку, запитала Юля, поки Каріна вже валялась зі сміху на підлозі. Хоча ніхто з них ще нічого не зрозумів, та сміх виринав назовні.