Коли хтось палитиме кобзар
Й кров у жилах стине,
Ми приготуємо узвар
Та всядемось де час не плине.
Хоч довкола йде війна,
Гинуть кожен день надії.
Ми все ж відроджуємо тут -
Майбутнє України.
Ми не філософи й не старці,
Ми лишень новий закон,
Що повстане проти тих от вранці,
хто яро переслідує клятий маветон.
Ми є борці за справедливість,
За майбутнє і в цілому час.
Аби подолати гниль та марність -
Ми збудуємо хоч цілий контрабас.
Люди то є така споруда...
Нестабільна і слабка.
Що все падає на землю,
Руйнує і не залишає хоч ставка.
Та вода зна́йдеться у сховці,
Яку колись лишили ми.
Щоб відродити людство вранці.
Без покори і без гріхів.
Не питайте що тут сталось
Тут були і кров, і сльози.
Але вони залишили нам аркуш,
Який заповнимо частинками із прози.
Тут, сьогодні, де люди всі свої,
Це честь для мене грати роль оповідни́ці,
Де довкола усе палає і світ йде навскоси.
Ми тримаємось крізь темряву, бурі і зливи,
Й любов не згасатиме, бо ми є митці.
Щоб привітати світанок, єдиний, красивий -
Разом зустрінемось тут - у Світлиці.
17.10.2025
tuiera
Відредаговано: 03.02.2026