Спалося мені якось холодно...Брррр.Ніби й літо, але,здається, що скоро бурульки з носа тирчати будуть.Ндан...
Лягли ми з ельфами просто на землі близько один до одного.Єдине, що можу сказати...Та нічого я не можу сказати!Від холоду зуби заціпило.Де моє ліжечко?!Де моє улюблене одіялко з рожевими баранцями?!За що?!
Пів ночі не спала!Крутилась-вертілась, поки Тар не змилувся і не... обійняв мене?Ууу...Ну нащо ж так з слабким дівочим серцем?Щоки вмить порозовіли, і стало вже якось жарко!
Ельф, в напівсплячому стані,ледве чутно промовив:
-Тихіше, сестричко.Тепер тепліше?
-Угу.-так само тихо відповіла я.
Сестричка, да?А прикольно звучить.Завжди хотіла мати меншого братика, але зараз і старший підійде, тим більше, якщо їх двоє.Приємно знати,що в чужому світі я нарешті змогла виконати свою заповітну мрію-знайти сім'ю.Люди,про яких я не знаю нічого крім імен, назвали мене своєю сестрою!Чомусь, я відчуваю,що їм можна довіряти.
Ну, факт того, що далі спала я як вбита, залишається фактом.
Ранок зустрів мене теплими променями.Таріеля коло мене вже не було.А щвидко ж тут погода змінюється!Пташечки виспівували життєрадісні мелодії.Від ясного сонця і ясравої зеленої трави рябило в очах.
Та усе це меркне на тлі пречудового запаху, що доносився звідусіль.Ууммм...Що ж так смачно пахне?
Я не знайшла в собі сили встати.Та цей прекрасний аромат відкрив в мені друге дихання.Швидко піднявшись, роззирнулась.
Нік ,з величезною ложкою в руках, чаклував над казаном.Пмітивши як пильно я за ним наглядаю,привітно посміхнувся.
-Нарешті встала, сестричко?Голодна?-запитав він.-Ой!Ти не будеш проти, якщо я також буду звати тебе сестричкою?
-Зовсім ні!Тоді я назаватиму тебе братом.І так, я голодна!
-А я чомусь не сумнівався.На тебе й так багато всього навалилось.І як ти справляєшся?Я б,напевне, здурів, яки опинися у твоїй ситуації.Сильна в мене сестричка!
Нік тепло псміхнувся і потріпав мене за волосся!
-Ей!-запротестувала я, і також почала тріпати його довге волосся.-Ха-ха!Я мстю і моя мстя страшна!
-Я бачу в вас тут весело.-голос Тара налякав нас.І звідки тільки виліз?
-Ну точно діти малі!-засміявся Дар.-Те, що Нік безнадійний я знаю, але сподівався, що ти,Майє, серйонішою будеш.-тепер вже брати сміялись разом.
-Та буде вам!-Награно образився Нік.-Краще снідати йдіть.
-О, чудово!Заодно й вирішимо, що далі робити будемо.
За цією веселою розмовою я й забула, що ми ще не вирішили мою долю.Що ж буде далі?Цікаво.Та я вчідчуваю, що з своїми новоспеченими братиками можу гори звернути!Ах!Прекрасне вдчуття!