РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

-Щооо??!Ти з іншого світу?-закричали  ельфи в один голос.

Я лиш злегка кивнула.

-Це правда?-спитав Дарієль.

Знову кивнула.Голову  так і не підняла.Я просто боюсь побачити їхні вирази обличь.Якби мені раніше хтось  сказав ,що  прийшов з іншого світу, як би я відреагувала?Напевно,я б не повірила, думала б що він божевільний...Може...саме тому я боюсь підняти голову?Я прсто боюсь подивитись їм у вічі?Не хочу бачити розчарування в їхніх очах?

-Ну нічого собі!!-вирикнув Нік.

Я просто оторопіла!Сказати, що з здивована-нічого не сказати.Нарешті осмілилась підняти голову.Я чекала побачити в їх очах що завгодно:відразу,розчаруванна,страх...Але я зовсім не очікувала побачити теплий погляд, здивування і навіть  цікавість!

На мене ще ніхто ніколи так не дивився.Навіть моя єдина подруга Таня!Нелегке життя навчило мене , що показувати свої емоції-це прояв слабкості.Тому я старалась не знімати маску холодної королеви.Та те що я побачила в іхніх очах...Хіба таке можливо?Хіба можна з такою теплотою дивитись на майже незнайому людину?

Я точно потрапила в інший світ.На Землі просто немає таких людей.В цьому я переконалась на власному досвіді...Ти потрібен доти,доки ти корисний.Але ці лю...  ельфи допомогли зовсім незнайомій людині...Як??

Я відчула як в серці защеміло,а по щоках потекли теплі каплі сліз.Я плачу...Зовсім на мене схоже...Але я чомусь відчуваю, що можу довіритись цим хлопцям.

-Дякую...-Це все ,що я могла видавити з себе перед тим як знову заплакати.

-Тихіше.-Тар підійшов до мене і обійняв.-Я не знаю чому ти плачеш, але від нині все буде гаразд.Ти хіше...Відтепер ми будем захищати тебе.Будеш нашою меншою сестрою?-він тепло посміхнувся і підмигнув Даріелю.Той лиш кивнув.

-Буду.-я не знаю чому вони  такі добрі до мене, але я відчуваю,що може довіритись їм.-Чому ви такі добрі? Ми ж з вами вперше бачимось.-Я не стрималась і знову заплакала.

-Тихіше маленька.Заспокойся.Все буде добре.-знову заспокоював мене Тар.-Зараз тобі потрібно поспати.Про все інше поговоримо завтра.

Ельф провів рукою над моєю головою і прошепотів якісь слова.Я не встигла нічого сказати як відчула , що мої повіки важчають...Я закрила очі і провалилась в сон.