Світла, або де наша не пропадала?

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

Майя

Побачивши двох незнайомців, я заховалась за спину ельфа. Вийшло дуже навіть дієво! В темноті мене не помітили.

-Ну де ти так довго?- спатав один із хлопців.- Ми вже хвилюватись почали! Табір вже давно готовий, а тебе все нема та й нема!

Інший хлопець на те лиш кивнув, підтверджуючи кожне слово.

-Виникли деякі проблеми.- відповів мій ельф. Стоп! Відколи це він став моїм?!

І тут мій вихід!

Перелякану мене випихнули з-за спини і поставили перед собою. Думала ща зараз скаже: "От і мої проблеми".

Хлопці спочатку здивувались, а потім на їх лицях показались усмішки!

-Де ти це взяв?-спитав той що мовчазний. Ніби й серйозно, але смішинки в очах його видавали.

-Невже знайшов собі пару?- з єхидними нотками спитав балакливий (як я вже встигла їх охрестити).

-Не дочекаєшся!- відповів ельф.-  Хлопці, давайте я вам в таборі все розповім. Зараз заберу вечерю і повернусь. На порожній шлунок влаштовувати допит шкідливо. Залишаю нашу гостю на вас.- підмигув мені і пішов в сторону трактиру.

Мене залишили з двома хлопцями. Ті не стали стали мене ні про що розпитувати, за що я була дуже їм вдячна.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше