Світла, або де наша не пропадала?

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

Сказати точно, як довго я йшла, не зможу. Та не можу сказати, що мені це не сподобалось.

Цей світ просто прекрасний! Вічнозелені непроглядні ліси просто випромінюють могутність. Налита сонцем трава і запашні квіти встеляють всю землю різнобарвним килимом. Ніжне щебетання, небачених мною раніше, пташок лине звідусіль. На чистому голубому небі неспішно пливуть баранці-хмаринки.

Після кількох годин ходьби, ліс закінчився і передімною простяглися безкраї луги і поля. Це добрий знак. Якщо є поля- то люди (або не зовсім люди) вже близько.

Коли  дійшла до селища на землю вже опустились сутінки. При дорозі стояла невелика таверна.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше