***
-Вона вже тут?
-Так. Щойно прибула.
-Вона повинна постати перед Старійшинами.
-Ні. Їй ще рано.
-Що ти пропонуєш?
-Я сам допоможу їй. Гадаю, Старійшени не будуть проти.
-Як знаєш...
***
Я прокинулась від прохолодного вітру і яскравого світла, що засліплює очі. Голова розколювалась, а в грудях пекло вогнем. Ліва нога нещадно нила, наче після падіння. Я злегка провела рукою по землі і зрозуміла, що лежу на траві. Трохи привстала і роззирнулась. Я лежала на невеликій галявині посеред лісу. Смарагдова трава лоскотала долоні. В ніс різко вдарив солодкий запах лісових квітів.
Я остаточно прокинулась. Мій розум вже до кінця прояснився. І тум на мене нахлинули спогади про вчорашній вечір. Пам'ятаю, як затрималась на роботі, запізнилась на автобус, тому вирішила піти пішки, паркова алея і різкий біль. Потім чорнота і я прокидаюсь вже тут. Стоп! А де це "тут"?!
Я ще раз роззирнулась. Та ж галявина, ліс. Так... Щось не в'яжеться. Який ще ліс? Де парк, місто?Судячи з краєвиду, літо тут в самому розпалі. Але ж тільки вчора була осінь!
Повільно встала і пройшла кілька кроків (це далось мені нелегко через біль в нозі). Попереду себе помітила вузьку дорогу. Як це я не побачила її раніше? Стало важко стояти і я сіла. М'який трав'яний килим наче запрошував прилягти. Вирішила трохи відпочити і заодно све осмислити.
Чомусь згадались всі фентезійні книги про попаданок в інші світи, таємною прихильницею яких була я. Невже я потрапила в інший світ!?
Так-так-так... Зберись, ганчірко. Я ж Ковель Майя Сергіївна (дивне ім'я, чи не так?). Я ніколи не здаюсь!Де наша не пропадала!? В чужому місті освоїлась, коли на навчання приїхала? Освоїлась! Ітут освоюсь! Знати б тільки де "тут".
Так!! Все потім. Треба трохи відпочити-сил немає зовсім.
Я прилягла на свіжу траву і сама не помітила як знову провалилась в сон...
Дорогі читачі! Це моя перша книга, тому прошу про всі недоліки писати в коментарях!