Кваліфікація лиходійства

Відпустка Морґрата, яку він планував провести за читанням свіжого випуску "Вісника макроекономіки", закінчилася телефонним дзвінком. Голос Президента Леопольда в магічній слухавці дрижав так сильно, що здавалося, ніби він дзвонить з епіцентру землетрусу.

— Пане Морґрате! Терміново! Рівень загрози "Червоний дракон"! Потрібні тільки ви!

Володар потер скроні, тяжко зітхнув і поплентався до телепорта.

Коли Темний Володар неквапливим, але рішучим кроком увійшов до президентського кабінету, він зрозумів, що ситуація дійсно нестандартна.

За овальним столом зібрався весь антикризовий бомонд Республіки. Прем'єр-міністр Герман "Бетон" нервово жував незапалену сигару. Міністр оборони, барон (але після скасування титулів просто пан) Тихомир, протирав пітніючу лисину хустинкою. Головний Чаклун Республіки виглядав так, ніби щойно побачив свій податковий борг. А в кутку, у гумових чоботях по коліна, штормовці та з вудкою в руках, сидів колишній Великий Магістр Артур. Його висмикнули прямо з довгоочікуваної риболовлі, і його погляд обіцяв повільну смерть кожному, хто зірвав йому кльов.

— Отже, — Морґрат зайняв вільне крісло і склав руки будиночком. — Хтось знову вкрав бюджет на ремонт доріг, чи ельфи оголосили нам ембарго на поставки зубочисток?

— Гірше, — трагічно видихнув Леопольд. — Надійшли розвіддані з Урвища Круків.

У кабінеті запала гробова тиша. Всі, крім Морґрата, похмуро перезирнулися. Артур тихо вилаявся, згадавши якесь портове закляття. Герман зламав сигару.

— Я перепрошую, — Морґрат підняв брову. — Звідки? Звучить як назва дешевої таверни для неформалів.

— Це острів, — зітхнув Артур, відставляючи вудку. — В Західному океані. Морґрате, бачиш, ми успадкували від старого королівства досить... специфічну пенітенціарну систему.

— Тюрми? — уточнив Темний Володар. — Що в них специфічного? У мене в Імперії все просто: вкрав — на каменоломню. Вбив — у шахти. Бунтуєш — на добрива. Безвідходне виробництво, стовідсоткова рентабельність, ще й ВВП росте.

— У тому-то й річ, — почервонів Міністр оборони. — Тримати небезпечних злочинців у казематах — це було дорого. Охорона вимагала надбавок за шкідливість. До того ж, правозахисники з гільдій скаржилися, що підземелля — це сиро і неекологічно. А продавати їх у рабство за кордон забороняла Світла Конституція.

— Тому минулий уряд знайшов "геніальне" рішення, — підхопив Головний Чаклун. — Острів Урвище Круків. Гола скеля посеред океану. Королівські маги звели над ним грандіозний просторовий купол. Він працює як ніпель: пропускає матерію тільки всередину. Вийти звідти фізично чи магічно неможливо.

— Тобто, — Морґрат почав розуміти масштаб катастрофи. — Замість того, щоб змусити бандитів спокутувати провину священною каторжною працею на благо економіки, ви просто... телепортували їх на безлюдний острів?

— Це майже нічого не коштувало бюджету! — виправдовувався Герман. — Один клік порталом — і маніяка немає!

— Я правильно розумію? — голос Морґрата став небезпечно ласкавим. — Ви зібрали всіх найтемніших чаклунів, чорнокнижників, серійних убивць, демонопоклонників і геніїв кримінального світу. Ви помістили їх в одне закрите місце, де немає ні охорони, ні законів, ні наглядачів. Ви організували їм закритий елітний курорт для обміну передовим кримінальним досвідом?!

Артур, який вже давно зняв капелюха з риболовними гачками, сумно потер перенісся.

— Виходить, що так. Пансіонат з елементами канібалізму.

— Молодці, — поаплодував Морґрат. — Навіть я до такого не додумався б. Я завжди розосереджував загрози. А ви створили концентрат. Що ж трапилося на вашому курорті? Аніматори звільнилися?

— Наші шпигуни-чайки принесли вісті, — прошепотів Леопольд. — Там, під куполом, вони затіяли щось по-справжньому лихе. Розвідка фіксує аномальні викиди магічної енергії. Вони не просто ріжуть одне одного. Вони об'єдналися. Вони будують якийсь артефакт, що здатний прорвати купол або... гірше. Ми не знаємо що. Хтось має відправитися туди під прикриттям, з'ясувати їхні плани і завадити їм.

Всі погляди в кабінеті повільно, але синхронно сфокусувалися на Темному Володарі.

Морґрат подивився на них з щирим здивуванням.

— А я тут до чого? Я — шановний іноземний інвестор і кризовий менеджер! У вас є цілий Орден Срібного Грифона! У вас є армія! Пошліть туди когось із ваших знаменитих паладінів! Нехай принесуть туди Світло, Добро і масові зачистки!

— Морґрате, — м'яко сказав Артур. — Давай будемо реалістами. Якщо ми пошлемо паладина під прикриттям, знаєш, чим це закінчиться? Як би ми його не загримували, він видасть себе першою ж фразою. Він зайде в бар до некромантів і скаже: "Доброго вечора, нечестивці! Чи не бажаєте покаятися перед лицем Єдиного Бога?". Його з'їдять раніше, ніж він доп'є своє пиво.

— Ми б послали звичайного шпигуна, — додав Герман. — Але є ще одна проблема. З острова немає виходу. Купол блокує будь-яку телепортацію в наш світ.

— І як же я, по-вашому, маю звідти вибратися? — примружився Володар.

— Купол блокує переміщення в наш вимір, — обережно пояснив Головний Чаклун. — Але він не блокує вертикальні вектори. Єдиний спосіб покинути Урвище Круків — це відкрити транзитний портал через Пекло. А у нас, світлих магів, немає туди доступу. Брандмауер стоїть.

Морґрат завмер. Вони мали рацію. Після тієї божевільної зміни на Хелоуїн (коли він заміняв Сатану і обробив тридцять тисяч заявок на продаж душі), він мав безлімітний VIP-пропуск до Пекла з правом вільного транзиту. Він був єдиним у цьому кабінеті, хто міг увійти на острів і вийти з нього через запасний вихід.

До того ж, зіграти роль "найгіршого з найгірших" для справжнього Темного Володаря було... ну, навіть не грою, а поверненням до коріння.

Він повільно обвів поглядом присутніх. Від переляканого Леопольда до напруженого Артура.

— Гаразд, — нарешті зітхнув Морґрат, поправляючи манжети. — Я вирушу у ваш відстійник для маргіналів. Я з'ясую, що вони там майструють, і зламаю їхні іграшки. Але запам'ятайте одну річ.