Вибори без вибору

Світла Республіка (тимчасова назва, затверджена в третьому читанні) нагадувала п’яного матроса на палубі під час шторму. Вона хиталася з чітко вивіреною амплітудою, загрожуючи впасти, але якимось дивом трималася на ногах завдяки інерції та матюкам.

Коли базові проблеми — голод, холод і відсутність вугілля — були вирішені (або перейменовані на "тимчасові труднощі росту"), настав час для головного атракціону демократії.

Вибори Президента.

Морґрат, сидячи у своєму штабі, розглядав список кандидатів.

— Артуре, — сказав він, тицьнувши пальцем у пергамент. — Це точно виборчий бюлетень? Бо виглядає як дошка “Їх розшукує міліція”.

— Це кращі з кращих, — похмуро відповів Артур, який сидів у кутку і мріяв про відставку, риболовлю і, можливо, невелику кому, щоб виспатися.

Кандидатів було багато. Але реальних гравців на цій шахівниці було лише двоє.

Фаворит №1: Корнеліус ван дер Графт

Олігарх, агромагнат, власник заводів, газет. Людина і пароплав. Корнеліус був людиною, яка зробила себе сама, і тепер хотіла зробити всіх інших.

Він виглядав як ідеальний політик: дорогий костюм, білосніжна посмішка, від якої віяло холодом, і рукостискання, після якого хотілося перевірити, чи всі пальці на місці.

Його передвиборча програма була проста і геніальна: "Багатство — кожному! (Дрібним шрифтом: хто зможе його у мене відібрати)". Він знав, що говорити. Гномам він обіцяв зниження акцизів на пиво. Ельфам — екологічні гранти. Людям — стабільність.

— Він небезпечний, — констатував Морґрат. — Він професіонал. Він краде так віртуозно, що люди самі несуть йому гаманці і дякують за це.

Фаворит №2: Магістр Артур

— Я не хочу, — вкотре проскиглив Артур. — Морґрате, май совість. Я старий солдат. Я не знаю слів кохання, я знаю тільки статут караульної служби!

— Ти — бренд, — відрізав Морґрат. — Ти обличчя "Стабільності". Ти — "Той, Хто Не Вкрав" (хоча міг). Це унікальна торгова пропозиція на цьому ринку.

Морґрат просто не залишив йому вибору. Він призначив себе керівником передвиборчого штабу, заявивши: "Вибори — це бізнес. Товар — це ти. Покупці — електорат. А я — відділ маркетингу".

Решта кандидатів існували лише для того, щоб створювати шум і відтягувати голоси.

• Герцог Леопольд.
  Племінник колишнього короля. Молодий, красивий, з порожнечею в очах і вітром у голові. Його кампанія будувалася на ностальгії: "Повернемо старі добрі часи, коли все було зрозуміло, а селяни не ставили дурних питань".
  — Його електорат — це бабусі, які люблять серіали, і молоді дівиці, які мріють стати герцогинями, — прокоментувала Рита. — Безпечний, але галасливий.
• Леді Фазіре.
  Представниця "Вільних Лісових Ельфів". Вона носила вінок із польових квітів і говорила про гармонію з природою. Але Морґрат, послухавши її промову, скривився.
  — Чуєш ці звороти? "Іманентна сутність буття", "трансцендентний пріоритет духу"... Лісові ельфи так не говорять. Так говорить Лорд Елеріан.
  Фазіре була лялькою. Рукою, що нею керувала, був хитрий глава Вищих Ельфів, який хотів більше влади, але боявся замастити манікюр.
• Торін Залізнолобий.
  Голова гільдії ковалів. Чесний, прямий, як рейка, і такий же гнучкий. Його програма складалася з одного пункту: "Більше заліза!".
  — Чудовий мужик, — сказав Артур. — Але він пропонує перекувати корону на підкови, бо "так корисніше". Його не оберуть.

Були ще й екзотичні кандидати, яких довелося зняти з перегонів ще до старту.

• Партія "Ельфійська Національна Єдність".

Їхня агітація зводилася до вимірювання форми вух штангенциркулем прямо на вулицях. Морґрат натякнув їм, що якщо вони не припинять, то він виміряє їм щось інше. Гільйотиною.

• Церква Єдиного Світлого Бога. 

Вони вирішили, що найкраща агітація — це публічне спалення "єретиків" (конкурентів). Морґрат пояснив їм, що це порушує правила пожежної безпеки, і дискваліфікував за хуліганство.

***

— Отже, — Морґрат став перед мапою Світлих Земель, розкресленою на "сектори охоплення". — Ситуація така. Корнеліус має гроші. Леопольд має ім'я. Фазіре має ельфів. А ми, Артуре, маємо дещо краще.

— Совість? — з надією запитав Артур.

— Ні, це у політиці неліквід, — відмахнувся Морґрат. — Ми маємо адмінресурс і чорний піар.

Він потер руки.

— Я ніколи не брав участі у виборах. У Темній Імперії все простіше: хто сильніший, той і правий. Але тут... Тут треба продати людям мрію. Або налякати їх так, щоб вони бігли до тебе як до єдиного рятівника.

Він повернувся до свого штабу (який складався з Рити, Катерини та кількох переляканих писарів).

— Починаємо операцію "Голос Народу". Рито, ти відповідаєш за чутки. Мені потрібно, щоб завтра всі знали: Корнеліус їсть дітей. Ні, це банально. Що він... хоче ввести податок на повітря!

— А це неправда? — уточнила Рита.

— Він про це думав, я бачив у його очах. Ми просто озвучимо його мрії. Катерино, бери своїх ветеранів. Ви йдете в народ. Не бити, ні. Просто... переконливо дивитися.

Морґрат посміхнувся.

— Вибори — це війна. Тільки замість мечів — обіцянки, а замість щитів — компромат. Артуре, готуйся. Ми зробимо з тебе Президента, навіть якщо ти будеш пручатися і кричати.

***

Морґрат завжди вважав, що у зла є стандарти. Зло має бути елегантним, логічним і, в ідеалі, мати чіткий бізнес-план.

Але Корнеліус ван дер Графт не був злом. Він був політиком. А це, як виявилося, набагато гірше.

У нього не було принципів. У нього не було совісті. У нього була лише Стелла.

Молодша сестра Рити, гламурна відьма з дипломом "Магічного маркетингу та маніпуляції свідомістю", очолила штаб олігарха. І це стало справжньою проблемою.