Легалайз або "Гільдія анонімних лицемірів"

— Артуре, — сказав Морґрат, тицьнувши пальцем у графік, що нагадував кардіограму мерця. — Твоя економіка не просто в тіні. Вона в глибокому підземеллі. І, судячи з цифр, там їй дуже весело.

Вони сиділи в кабінеті Міністра Фінансів. Сам Міністр, пан Нульке, пив валер’янку прямо з пляшки, дивлячись на звіти, які приніс Темний Володар.

— Подивися сюди, — продовжував Морґрат. — Офіційний прибуток від таверн — три мідяки. Але споживання "Ельфійського веселого порошку" і "Гномської настоянки на мухоморах" перевищує офіційний імпорт борошна. Питання: звідки гроші?

Артур почервонів.

— Ну... люди розслабляються. Часи важкі.

— Люди не просто розслабляються. Вони грають у підпільних казино в підвалах храмів. Вони купують сумнівні зілля у бабок біля метрополітену. І головне — ніхто не платить податків! Жодного шеляга в казну! Весь прибуток іде "Чорному Гільберту" і його банді.

— Ми боремося! — вигукнув Артур. — Ми проводимо рейди! Паладини щотижня вибивають двері!

— І що? — скептично запитав Морґрат. — Ціни ростуть, якість падає, а Гільберт купує третій замок. Це марно. Це як боротися з гравітацією.

Він встав і підійшов до вікна, за яким простягалася Світла Столиця — місто високої моралі і глибоких пороків.

— Є лише один вихід, Артуре. Стратегічне рішення. Якщо не можеш перемогти мафію — очоль її.

— Ти пропонуєш... — Артур зблід. — Легалізацію?

— Саме так. Ми виводимо тінь на світло. Ми вішаємо на кожну пляшку акцизну марку. Ми ставимо в кожному кублі касовий апарат. Ми перетворюємо "гріх" на "сферу послуг".

Наступного дня Світлі Землі вибухнули.

Новина про те, що Уряд збирається легалізувати азартні ігри, продаж "розважальних еліксирів" та діяльність "будинків терпимості" (перейменованих на "Центри емоційного розвантаження"), викликала ефект розірваної бомби.

На площу вийшли всі.

Гільдія Матерів-Берегинь кричала про падіння моралі.

Верховний Жрець загрожував карами небесними.

Навіть гноми-шахтарі стукали касками, вимагаючи "заборонити розпусту" (хоча саме вони були основними клієнтами борделів).

Морґрат спостерігав за мітингом з балкона.

— Лицеміри, — констатував він. — Дивись, Артуре. Он той, з плакатом "Геть азартні ігри!" — це ж барон фон Шпілер?

— Так, — зітхнув Артур. — Він програв родовий маєток у покер минулого вівторка.

— А оця пані, що кричить про "отруту для дітей"? Це ж власниця мережі аптек, яка з-під прилавка торгує настоянкою опію "від кашлю".

— Вони бояться, — сказала Рита, підходячи до них з келихом вина. — Вони бояться не гріха. Вони бояться, що хтось дізнається, що вони грішні. У Світлих Землях головне — це імідж. Ти можеш бути останнім негідником, але якщо ти ходиш у білому плащі і співаєш гімни — ти святий. Легалізація зірве маски.

— Тоді ми змінимо тактику, — очі Морґрата блиснули. — Ми не будемо продавати їм "порок". Ми продамо їм "безпеку" і "контроль".

Розпочалася наймасштабніша піар-кампанія в історії.

Морґрат не став переконувати людей, що пити і грати — це добре. Ні, він пішов іншим шляхом. Всюди з’явилися плакати:

• "Купуєш у Гільберта? Ти фінансуєш орків-терористів!"
• "Зілля з-під прилавку? Ризик перетворитися на жабу — 50%. Купуй ліцензоване — живи людиною!"
• "Чесна рулетка: тепер без магнітів під столом. Гарантія Міністерства Магії."

Паралельно Морґрат провів "роз'яснювальну роботу" з тіньовими ділками. Він зібрав кримінальних авторитетів у підвалі (за звичкою) і поклав на стіл калькулятор.

— Панове бандити, — сказав він. — Давайте рахувати. Ви витрачаєте 20% прибутку на хабарі паладинам. Ще 20% — на охорону від конкурентів. Ще 10% — на відмивання грошей. Я пропоную вам платити 20% податку офіційно. І за це паладини будуть охороняти ВАС. Соцпакет, пенсія, і можливість не ховати золото в гною.

Бандити, які насправді теж втомилися від постійного стресу, задумалися. "Чорний Гільберт" першим підняв руку:

— А трудову книжку дадуть? А то мені стажу до пенсії не вистачає.

Закони були прийняті, але залишалася головна проблема: сором.

Світлі громадяни хотіли грішити, але не хотіли, щоб їх бачили сусіди.

Тоді Морґрат вигадав геніальний хід.

Він створив "Гільдію Анонімних Лицемірів".

Вхід у нові, легальні заклади був дозволений лише в масках. Це було закріплено законодавчо. Більше того, податкова декларація про витрати на "розваги" була засекречена рівнем "Державна Таємниця".

Місто змінилося.

Тепер замість брудних підвалів на вулицях сяяли вивіски "Клуб любителів статистики" (казино) та "Дегустаційна зала гербарію" (курильні).

Люди заходили туди, сором'язливо опускаючи очі, натягували на вході безкоштовні оксамитові маски і... відривалися на повну.

***

Через місяць Артур вбіг у кабінет Морґрата, розмахуючи звітом.

— Морґрате! Ти не повіриш!

— Повірю, — спокійно відповів Темний Володар, перераховуючи золоті монети.

— Ми закрили дірку в бюджеті! Ми можемо відремонтувати дороги! Ми навіть можемо підвищити зарплату вчителям! Це неймовірно! Надходження від акцизу на "веселі гриби" перекрили витрати на армію!

Ввечері вони вирішили перевірити, як працює система.

Одягнувши маски (Морґрат обрав чорну, Артур — золоту), вони зайшли в елітне казино "Фортуна".

Зала була переповнена. Шляхетні дони, закутані в плащі, кидали кістки. Дами в масках пили коктейлі сумнівного кольору.

У кутку, біля рулетки, Морґрат помітив знайому фігуру. Це був той самий Верховний Жрець, який проклинав азартні ігри. Він був у масці, але його впізнавали по унікальному персню на пальці. Він саме виграв купу фішок і хрестився від радості.

— Дивись, — шепнув Артур. — Це ж Жрець! Він щойно поставив на "чорне"!

— Тссс, — приклав палець до губ Морґрат. — Він не грає. Він... досліджує глибину людського падіння.