Ввічливі нелюди

Шейд, голова розвідки, увірвався до кабінету Володаря без стуку. Це було поганим знаком. Останнього разу він так робив, коли дракон випадково спалив податкову інспекцію (хоча тоді це була радше гарна новина).

— Ваша Темносте! У нас дірка в стратегії!

— Шейде, — Морґрат відклав чашку кави. — Ми збудували стіну висотою в п'ятдесят метрів. Ми замінували підходи. У нас там стільки захисних заклять, що навіть муха не пролетить без паспорта. Яка дірка?

— Вони не йдуть на стіну, — видихнув ельф. — Вони йдуть в обхід. Через Сірі Краї.

Морґрат підвівся і підійшов до карти.

— Через Сірі Краї? Це нейтральна територія. Це порушення міжнародного права!

— Світлі назвали це "Миротворчою місією з транзиту демократії", — пояснив Шейд. — Вони домовляються про прохід військ. Якщо Сірі дозволять — три корпуси паладинів вийдуть нам у тил, просто до незахищених виноградників і спальних районів.

Морґрат ударив кулаком по столу.

— Готуйте диліжанс. Зілче, пакуй "Дипломатичний набір №1" (хабарі) і "№2" (компромат). Ми їдемо в Сіру Гавань.

Ліричний Відступ: Політична Географія для Чайників

Тут варто зробити паузу і пояснити, чому ця ситуація була настільки складною.

Світ, як відомо, ділився на три частини: Темна Імперія (порядок, бюрократія, готика), Світлий Альянс (пафос, лицарство, хаос) і Сірі Краї (гроші, контрабанда, "моя хата скраю").

Світлий Альянс був Конфедерацією. Це означало, що там був один Верховний Король, п'ятнадцять лордів, сім герцогів і два єпископа на додачу. І всі вони ненавиділи одне одного, але об’єднувалися заради спільних свят і війни зі Злом. 

Сірі Краї були ще складнішими. Це був конгломерат торгових міст-держав, піратських республік і незалежних баронств. Їхня ідеологія проста: "Будь-яке золото однаково блищить". Вони продавали зброю обом сторонам, зберігали гроші в своїх банках і клялися в нейтралітеті, поки їм це було вигідно.

Щоб провести армію через чужу територію, Світлим потрібна була згода всіх правителів на шляху. Якщо хоч один барон скаже "ні" (бо паладини потопчуть його улюблені петунії) — вся операція зупиниться.

І щоб все ратифікувати, потрібен дозвіл від Ради Сірих (консорціуму місцевих олігархів). Їм потрібен був консенсус.

Морґрату ж, щоб зірвати план, достатньо було знайти хоча б одного жадібного, ображеного або розумного правителя Сірих, який накладе вето.

Здавалося б, завдання просте: підкупити одного. Але є нюанс. Сірі правителі — майстри блефу. Вони ніколи не скажуть "ні" одразу. Вони будуть кивати обом сторонам, підвищуючи ставки до небес, доки не вичавлять із ситуації останню монету.

***

Місто Сіра Гавань зустріло Морґрата туманом і запахом грошей.

Тут не було ні храмів Світла, ні монументів Темряви. Тут були Банки, Біржі і Борделі (часто в одній будівлі для зручності клієнтів).

Делегація Темного Володаря зупинилася в готелі "Золотий Телець".

У холі Морґрат одразу ж зіткнувся з делегацією Світлих. Її очолював Герцог Люмінус — чоловік із настільки білосніжною усмішкою, що вона засліплювала перехожих.

— О, Морґрате! — вигукнув Люмінус, розводячи руки. — Яка несподіванка! Ви теж приїхали на щорічний фестиваль вугрів?

— Звісно, Люмінусе, — холодно усміхнувся Морґрат. — Обожнюю вугрів. Особливо тих, що намагаються пролізти в мій тил без змазки.

Вони обмінялися поглядами, від яких у портьє зів'яла квітка в петлиці.

— Ми впевнені, що наші сірі партнери зроблять правильний вибір на користь Добра і Світла, — пафосно заявив Герцог.

— Я впевнений, що вони зроблять вибір на користь здорового глузду і гаманця, — парирував Володар.

Увечері відбувся перший раунд переговорів у Палаці Торгівлі.

За круглим столом сиділи троє ключових фігур Сірих Країв:

1. Баронеса де Аргент — голова Банківського Клану. Суха жінка з калькулятором замість серця.

2. Капітан Барбаросса — король піратів і контрабандистів. Людина, яка продала б власну матір, але потім викупила б її дешевше.

3. Майстер Гільденстерн — голова Гільдії Купців. Товстун, який усміхався всім і нікому.

Люмінус почав першим.

— Шановні партнери! Сили Темряви загрожують світу! Якщо ви дозволите нам пройти, ми врятуємо цивілізацію! Ми обіцяємо... е-е... вічну вдячність і медалі!

— Медалі з золота? — уточнила Баронеса.

— Ну... позолочені. Бюджет урізаний війною. Але ми також знизимо мита на шерсть на 5%!

Сірі перезирнулися. 5% — це було непогано, але не вражало.

Черга дійшла до Морґрата.

Він не став говорити про порятунок світу. Він поклав на стіл важкий мішечок.

— Якщо ви їх пропустите, — спокійно почав він, — 50 тисяч солдатів пройдуть через ваші землі. Вони будуть їсти. Вони будуть пити. Вони будуть... "спілкуватися" з місцевими жінками.

— Це підніме прибутки таверн! — зауважив Майстер.

— А ще вони розіб’ють дороги своїми танками, — продовжив Морґрат. — Вони розлякають інвесторів. І, найголовніше: якщо вони пройдуть, війна переміститься сюди. Ви станете тилом. А тили часто бомблять.

Капітан Барбаросса почухав бороду.

— Він має рацію. Війна — це погано для бізнесу, якщо вона йде на твоїй вулиці. Краще, коли вона десь далеко.

Люмінус запанікував.

— Ми заплатимо за дороги! Ми... ми дамо вам безвізовий режим у Світлі Землі!

Очі Баронеси загорілися. Безвіз — це відкривало нові ринки.

Сірі правителі зашушукалися.

Морґрат бачив, що шальки терезів коливаються. Жоден з них не сказав "ні". Вони набивали ціну.

— Ми візьмемо паузу на роздуми, — оголосив Метр. — Аукціон... тобто, переговори продовжаться завтра.

Морґрат вийшов на балкон, запалюючи сигару (хоча вже не курив, це було для іміджу).

Ситуація була хиткою. Йому не треба було переконати всіх. Йому треба було знайти слабку ланку. Того, хто боїться Темряви більше, ніж любить золото. Або того, хто ненавидить Світлих більше, ніж любить прибуток.