Консервація війни

Зима того року видалася довгою, лютою і абсолютно безжальною до військового пафосу. Стовпчик термометра впав так низько, що навіть бойові закляття вогняних магів замерзали в польоті, перетворюючись на крижані бурульки. Інтенсивність бойових дій знизилася прямо пропорційно температурі повітря. Обидві армії зарилися в землю, намагаючись просто вижити в умовах, де генерал Мороз без розбору косив і світлих, і темних.

Фронт завмер. Солдати по обидва боки демаркаційної лінії не потикали носа зі своїх бліндажів. Але була одна суттєва різниця. Бліндажі Світлих будувалися згідно з лицарськими традиціями: тобто з гнилих дошок, палок і патріотизму. Щілини затикали соломою і сторінками зі статуту. Бліндажі Темної Імперії зводилися за затвердженим ДБН (Державними Будівельними Нормами) Морґрата: три накати стандартизованих колод, гідроізоляція та обов'язкова буржуйка з витяжкою.

Тим часом у тилу Світлого Альянсу машина пропаганди працювала на повну потужність. Політруки у білих плащах щодня розповідали змерзлим піхотинцям про жахіття ворожого табору.

— Орки — це бездушні тварюки! — віщав жрець, кутаючись у тепле хутро, перед строєм синіх від холоду солдатів. — Вони не знають світла! Вони сплять у багнюці, поїдають сире м'ясо вбитих полонених і не мають нічого святого! Пам'ятайте, ви захищаєте цивілізацію від дикунства!

Солдати похмуро кивали, намагаючись розгризти казенну суху галету, яка за міцністю могла б посперечатися з алмазом.

Усе змінилося одного туманного, вологого ранку. Густа біла пелена лягла на нейтральну смугу, сховавши позиції ворогів. Рядовий Світлої піхоти Томаш сидів на дні окопу, марно намагаючись зігріти руки диханням. Його шлунок виконував сумну симфонію. Галети закінчилися ще вчора, а інтендант знову десь "заблукав".

Раптом вітер змінився. Томаш принюхався. До його носа долетів запах. Це не був запах сирого м'яса. Це не був запах дикунства і розкладання. Це був густий, неймовірно багатий, гарячий аромат наваристого гуляшу. Пахло тушкованим м'ясом, лавровим листом, чорним перцем і підсмаженою цибулею.

— Матінко Світла... — прошепотів його сусід по окопу, пускаючи слину. — Що це? 

Запах ішов з боку орківських позицій. З туману долинуло брязкання казанків і басовите, задоволене бурчання. Там, у теплих темних бліндажах, орки снідали гуляшем із легендарної «Тушонки Темної Імперії» (ДСТУ-666, 95% м'яса, 5% спецій і жиру, схвалено особисто Морґратом).

Наступної ночі стався безпрецедентний випадок. Томаш, не витримавши тортур запахом, підповз до нейтральної смуги і кинув у темряву мішечок із відмінним південним тютюном — єдиним, чого в надлишку видавали Світлим. 

— Ей... — хрипко покликав він. — Зелені... Міняємо? 

З темряви почулося сопіння. Потім назад прилетіла важка, ідеально кругла бляшанка. Без етикеток, лише зі штампом у вигляді козлячої голови і написом: "Свинина тушкована. Термін придатності: до кінця Епохи".

До кінця тижня нічний бартер став масовим. Тютюн, ельфійське мило і дерев'яні сувеніри летіли в один бік. Консерви, згущене молоко і чай — в інший. Зустрічаючись на нейтральній смузі, солдати почали перекидатися словами. Світлі піхотинці з подивом з'ясували, що орк на ім'я Ґрумбах зовсім не хоче пити їхню кров. Ґрумбах хоче швидше закрити іпотеку в передмісті Темної Столиці, скаржиться на радикуліт і мріє повернутися до дружини.

Сидячи в окопі і наминаючи гарячу тушонку, Томаш подивився на своїх товаришів. 

— Хлопці, — тихо сказав він. — А вам не здається, що з цим орком Ґрумбахом у нас набагато більше спільного, ніж із нашим герцогом, який зараз п'є вино в теплому палаці?

Звісно, довго приховувати такий масштабний обмін було неможливо. Коли Світлий герцог фон Пшик, який приїхав на фронт з інспекцією, знайшов у бліндажі рядових порожні бляшанки з клеймом Темної Імперії, у нього ледь не стався інфаркт. 

— Зрада! — верещав він, тупаючи відполірованими чоботями по багнюці. — Братання з темним звіром! Ви продали душу за шматок м'яса! 

Він негайно наказав заарештувати десяток солдатів і розстріляти їх перед строєм "для підтримки бойового духу та ідеологічної чистоти". Цей наказ, виконаний з жорстокою ефективністю, залишив по собі важке, похмуре мовчання в лавах Світлої армії. Мовчання, в якому зріла ненависть не до орків, а до власного командування.

По той бік фронту ситуація розгорталася інакше. Доповідь про "нічну торгівлю" лягла на стіл Морґрата. Зілч, подаючи папір, нервово здригнувся, очікуючи, що Володар накаже децимувати порушників статуту.

Морґрат уважно прочитав звіт. 

— Наші солдати міняють надлишки провізії на дефіцитний тютюн? — уточнив він. 

— Так, сір. Це кричуще порушення дисципліни. Накажете відправити в штрафбат? 

— Зілче, ти мислиш як капрал, а не як стратег. 

Темний Володар підвівся, підійшов до карти фронту і взяв червоний олівець. 

— Світле командування щойно розстріляло своїх же голодних людей за те, що вони хотіли їсти. Вони самі виконали за нас роботу з деморалізації противника. А ми цей процес очолимо.

Морґрат швидко накидав наказ. 

— Перше. Усім польовим кухарям 5-го та 7-го легіонів виписати премію за, цитую, "ефективний гуманітарний тиск на противника". 

— Друге. Наказую підтягнути наші польові кухні в першу лінію окопів. Я хочу, щоб вони стояли за п'ятдесят метрів від ворога. 

— Але ж сір, це небезпечно! — заперечив Зілч. — Снайпери... 

— Їхні снайпери не зможуть цілитися через сльози, — хижо усміхнувся Володар. — Видайте кухарям стратегічні запаси дріжджів та борошна вищого ґатунку. Будемо пекти.

Наказ було виконано за дві доби. Ефект перевершив навіть найсміливіші розрахунки Володаря.

Зранку над окопами темних піднімався дим мобільних пекарень із запахом свіжоспеченого хліба з часником. Вітер, слухняно направлений шаманами Імперії, ніс цей аромат прямо в окопи Світлих. Він проникав крізь будь-які протигази, ігнорував магічні щити і бив прямо в центр прийняття рішень виснажених солдатів. Він руйнував залишки дисципліни. Він зводив з розуму. Разом із запахом з темних позицій долинала музика (грав троль на гармошці) і гучні крики орків: — Ей, сусіди! У нас тут хліб стигне! І гарячий чай! Хто здасть зброю — отримує пів буханки і порцію масла поза чергою!