Вбивча краса

Ініціатором був, звісно, Зілч.

Він зайшов до кабінету Морґрата з текою під грифом “Цілком Таємно” і почав здалеку:

— Ваша Темносте, згідно з соціологічними опитуваннями, ваш рейтинг схвалення — 98%. Але є нюанс.

— Який? — не відриваючись від карти іригації, спитав Морґрат.

— Народ хвилюється за спадкоємність. Вони кажуть: “Володар у нас чудовий, але він одружений на роботі. А хто буде правити, якщо він, не дай Тьма, надірветься на черговій реформі?” Вам потрібна Фаворитка. А краще — дружина.

Морґрат скривився так, наче з’їв лимон.

— Зілче, у мене немає часу на побачення. Я впроваджую податок на розкіш.

— А не треба побачень! — замахав руками гоблін. — Ми проведемо Перший Всесвітній Конкурс “Міс Жах”. Це і кастинг, і шоу, і продаж квитків!

Морґрат, подумавши про прибутки від реклами, неохоче погодився.

Суддівська колегія стала першою проблемою. Щоб нікого не образити, довелося дотримуватися квот.

1. Ґримлок (Орк-губернатор): Критерій оцінки — Ударна сила.

2. Сссшассіс (Змієлюд, головний отрутознавець): Критерій — довжина ікол та блиск луски.

3. Архіліч Некроса (Мертвий, як камінь): Критерій — Життєві показники (чим їх менше, тим краще).

4. Морґрат (Голова журі): Критерій — “Аби це швидше закінчилося”.

Шоу проходило на Арені Болю (яку перейменували на “Палац Культури” і прикрасили гірляндами з черепів).

Учасниця №1: Берта “Скеледробарка” (Гірський Троль)

Коли оголосили вихід у вечірніх сукнях, Берта вийшла. Сцена жалібно скрипнула.

Берта була одягнена в чохол від балісти, підперезаний корабельним канатом.

Вона намагалася йти «від стегна», але через її габарити це виглядало як землетрус у 6 балів.

Коли вона дійшла до краю подіуму і послала повітряний поцілунок, ударна хвиля знесла перші три ряди глядачів.

— ДЕСЯТЬ БАЛІВ! — ревів Ґримлок, витираючи сльози розчулення. — Яка потужність! Яка грація танка!

— Нуль, — прошепотів змієлюд. — У неї шкіра груба, як наждак.

— Забагато життя, — проскрипів Ліч. — Вона занадто голосно дихає.

Учасниця №2: Гріззельда (Гоблінша)

Гріззельда вийшла на конкурс купальників. Але ніхто не дивився на купальник.

Справа в тому, що за кулісами вона встигла “позичити” діадему ельфійки, намисто тролихи (використовуючи його як пояс) і годинник самого Морґрата (який він необачно залишив у гримерці).

Вона йшла сценою, дзвенячи, як пересувна скарбниця.

— Яка хазяйновитість! — похвалив Зілч із-за лаштунків. — Все в сім’ю!

Але коли вона спробувала непомітно поцупити мікрофон у ведучого прямо під час інтерв’ю, охороні довелося втрутитися.

Учасниця №3: Леголассіель (Темний Ельф)

Це була фаворитка натовпу. Витончена фігура, довге біле волосся, загадковий погляд. Вона вийшла, граційно стріляючи очима.

— Яка краса... — зітхнув змієлюд.

Морґрат теж зацікавлено підняв брову. Вона виглядала адекватною.

— Розкажіть про себе, — попросив ведучий.

Красуня відкрила рот і густим, оксамитовим баритоном промовила:

— Вітаю вас, панове! Мене звати Леголассіель, я — майстер лука і бакалавр філософії.

Зала затихла.

— Чекайте, — напружився Морґрат. — Ви... чоловік?

Ельф здивовано кліпнув очима.

— Ну так. А що? У рекламі було написано “Шукаємо Найкрасивіших”. Там не було сказано що конкурс лише для жінок.

— Дискваліфікація! — гаркнув Ґримлок. — Він навіть бороду відростити не може!

— А мені подобається, — прошепотів Ліч. — У нього такий мертвий погляд...

Учасниця №4: Дракониця Смарагда

Щоб поміститись на сцені вона прийняла людську подобу. Це була фатальна жінка у червоному. Вогонь в очах, дим із ніздрів.

Морґрат подумав, що це може бути варіант. Політичний союз із драконами — це потужно.

Але тут трапився казус.

На сцену вивели реквізит для наступного номеру — живого віслюка, який мав тягнути візок з квітами. Віслюк опирався і лементував по-віслючи.

Смарагда завмерла. Її зіниці розширилися.

Вона забула про конкурс. Вона забула про Володаря. Вона підійшла до віслюка, ніжно погладила його по вухах і сказала:

— Який ти балакучий…

Віслюк злякано ікнув.

— Я забираю його! — заявила дракониця, схопила віслюка на руки, перетворилася на величезного ящера (зруйнувавши дах Палацу Культури) і полетіла в захід сонця, ніжно притискаючи до грудей офігівшу тварину.

Морґрат сидів посеред руїн сцени, присипаний конфетті.

Поруч сиділи судді.

— Ну що? — спитав він. — Є переможниця?

— Тролиха занадто велика, — загнув палець Ґримлок.

— Гоблінка зараз дає свідчення поліції, — додав змієлюд.

— Ельф — мужик, — констатував Зілч.

— А дракониця втекла з їжею... тобто з коханням, — закінчив Ліч. — До речі, я голосую за віслюка. У нього були дуже сумні очі, майже як у мене.

Морґрат підвівся, обтрусив мантію і поправив корону.

— Знаєш, Зілче, — сказав він втомлено. — Оголоси народу, що серце Темного Володаря належить лише Імперії. Скажи, що я одружений на Темряві.

— А як же спадкоємець? — розгубився радник.

— Усиновимо когось. Або клонуємо мене в пробірці. Наука ж не стоїть на місці.

Він розвернувся і пішов до виходу.

— І скасуйте банкет. Я йду спати. Сам. У тиші.

Так закінчився конкурс краси. Володар залишився холостяком, але продаж сувенірних кухлів з написом «Я пережив дефіле Берти» приніс у бюджет річний дохід невеликого герцогства.