Реформа №9: Експорт, Імпорт і Офшори

Коли внутрішні проблеми було вирішено, Морґрат зіткнувся з класичною проблемою розвиненої економіки: дефіцитом рідкісних ресурсів.

У Темних Землях було вдосталь заліза, обсидіану і сірки. Але там катастрофічно не вистачало міфрилу, перлів і, що найгірше, нормальних спецій (бо їсти рис із попелом набридло навіть гоблінам).

— Ми не можемо просто піти і забрати це, — пояснював Морґрат генералам, які за звичкою пропонували бліцкриг. — Війна — це дорого. А лише от-от все налагодили. Ми не готові. Ми підемо іншим шляхом. Шляхом агресивного маркетингу і тіньових схем.

Вектор 1: Дворфи та Проєкт «Пивний Потік»

Древні гірські фортеці Дворфів завжди вважалися неприступними. Дворфи сиділи там тисячоліттями, били молотами по ковадлах, пили пиво і нікого до себе не пускали. Світлі вважали їх союзниками, але марними (“Вони лише п’ють і співають про золото”).

Морґрат побачив у цьому бізнес-модель.

Він відправив до Короля-Під-Горою делегацію. Не з воїнів, а з технологів харчової промисловості.

— Ваша Величносте, — сказав посол (елегантний вампір у діловому костюмі). — Ми знаємо вашу проблему. Ви живете в камені. У вас не росте ячмінь. Ви варите пиво з моху і грибів.

Король Дворфів похмуро кивнув. Грибне пиво дійсно було гидотою, але традиційною гидотою.

— Темна Імперія пропонує вам бартер. Ми постачаємо вам добірний солод і хміль з наших нових агрохолдингів. Тоннами.

— А що натомість? — підозріло примружився Король.

— Дрібничка. Той блискучий метал, який ви складуєте в шахтах і не знаєте, куди діти, бо він занадто легкий для ваших сокир. Міфрил. Нам він потрібен для... е-е... аерокосмічної галузі (вівернам на бронежилети).

Дворфи радилися рівно три хвилини.

Так було підписано угоду про будівництво трубопроводу «Пивний Потік-1».

Зерно йшло в гори, міфрил йшов у Темні Землі.

Дворфи стали ще п’янішими, але набагато лояльнішими. Вони навіть почали постачати Морґрату запчастини для бурових установок, маркуючи їх як «Садовий інвентар», щоб Світлі не здогадалися.

Вектор 2: Океан і Глибоководна Дипломатія

З Народом Океану було складніше. Вони жили під водою, говорили булькаючою мовою і ненавиділи вогонь.

Морґрат відправив на переговори Ліча-Архіваріуса.

— Йому не треба дихати, і він, зрештою, звик працювати під тиском, — аргументував Володар.

Ліч спустився на дно в свинцевих черевиках, тримаючи табличку: “МИ ПРИЙШЛИ З МИРОМ І НЕРЖАВІЙКОЮ”.

Переговори пройшли успішно.

Виявилося, що підводні мешканці страждають від корозії. Їхні тризуби іржавіли за місяць.

Темна Імперія, завдяки своїй стандартизованій металургії, запропонувала їм Спецсталь марки «Морґрат-Антикор».

Натомість Темні Землі отримали доступ до шельфу.

— Нафта? — запитав Зілч.

— Краще, — відповів Морґрат. — Морепродукти.

Вже через місяць у столиці відкрилася мережа суші-барів «Ситий Кракен». Орки вчилися їсти паличками (часто ламаючи їх і їдячи тріски разом з ролами), а дефіцит йоду в організмі населення було подолано.

Вектор 3: Сірі Краї та Паралельний Імпорт

Найскладнішим питанням були Світлі Землі. Офіційно — холодна війна. Залізна завіса (буквально, світлі збудували високий паркан). Торгівля заборонена під страхом смерті.

Але Світлим був потрібен дешевий темний газ і добрива. А Темним були потрібні світлі ліки і ельфійське вино (бо орочий самогон годився тільки для знежирення поверхонь).

Тут на сцену вийшли Сірі Краї.

Це була буферна зона, населена хитрими людьми, напівросликами та іншими космополітами, чия ідеологія звучала як «Гроші не пахнуть».

Морґрат заснував у Сірих Краях фірму-прокладку ТОВ «Роги та Копита Інтернешнл».

Схема працювала ідеально:

Темна Імперія продає вугілля в Сірі Краї.

Там на мішки клеять наліпку “Екологічне Паливо Вільних Народів”.

Вугілля їде до Світлих Земель. Паладини гріються і хвалять демократію.

Світлі продають елітне сукно Сірим Краям.

Там зрізають бірки “Зроблено Ельфами” і клеють “Гобітський трикотаж”.

Сукно їде до Темного Володаря на нові плащі для гвардії.

***

Рік потому Морґрат приймав послів.

У тронній залі стояв стіл.

На столі стояло дворфійське пиво в келихах з океанського кришталю. Закускою слугували канапки з червоною ікрою. Сам Володар був одягнений у мантію з перешитого ельфійського оксамиту.

— Ваша Темносте, — звернувся посол Сірих Країв. — Світла Рада занепокоєна вашим промисловим потенціалом. Вони кажуть, що ваша економічна експансія — це загроза світовому порядку.

Морґрат посміхнувся, покручуючи перстень і мовив: — Ти чув, Зілче, — ми загроза світовому порядку.

Зілч зареготав. Володар засміявся важким зловісним сміхом. Посли також попирскали скромними смішками.

Потім в кулуарах це стало новим анекдотом.