Реформа №8: Затишок у стилі Бруталізм (або «Іпотека — це назавжди»)

Зростання економіки, медицини та відсутність безглуздих воєн призвели до очікуваного, але тяжкого наслідку: демографічного вибуху.

Темна Столиця тріщала по швах.

Орки спали по черзі (вахтовий метод ліжко-місця). Гобліни рили нори під фундаментами стародавніх храмів, через що ті просідали. Тролі просто лягали спати посеред вулиці, перекриваючи рух транспорту.

Морґрат дивився на це фавельне містечко з балкона.

— Це не столиця Імперії Зла, — скривився він. — Це гуртожиток для безхатченків. Мені соромно запросити заморських партнерів, бо вони подумають, що в нас тут фестиваль сміття.

— Але, сір, будувати індивідуальні кам’яні будинки довго і дорого, — зауважив Зілч. — А печер на всіх не вистачить.

Морґрат згадав свої мандри. Він бачив руїни древніх цивілізацій, бачив ельфійські палаци на деревах. Але його інженерний розум підказував інше рішення.

— Ми не будемо будувати шедеври. Ми будемо будувати “Моргратівки”.

Архітектурний проєкт: Серія П-666

Морґрат затвердив проєкт типової забудови.

Це були величні у своїй потворності п’яти- та дев’ятиповерхові будинки, зібрані з готових залізобетонних панелей.

Матеріал: суміш вулканічного попелу, гранітної крихти та скріплюючого розчину на основі слизу гігантських равликів (екологічно і тримає намертво).

Кольорова гамма: “Депресивний сірий” (базовий) та “Колір мокрого асфальту” (преміум).

Будівництво йшло стахановськими темпами.

Два гірських тролі працювали замість підйомного крана.

— Майна! — кричав виконроб-гном. — Віра! Став плиту! Обережно, не розчави маляра!

Троль брав бетонну плиту (разом із вмурованим вікном) і ставив її на місце. Гобліни зі зварювальними апаратами миттєво приварювали стики.

Цілий мікрорайон “Смертні Обійми” виріс за три місяці.

Але побудувати — це пів біди. Треба було це продати.

Морґрат створив Перший Темний Банк і оголосив про початок пільгового кредитування.

— Ми пропонуємо програму «Молода сім’я» для орків, — пояснював вампір-кредитний консультант, поправляючи краватку. — Перший внесок — лише 10% крові... тьху, золотих. Термін кредитування — 20 років. Відсоткова ставка — 5% на рік.

— А якщо я помру? — питав підозрілий клієнт.

— Тоді борг переходить на ваших дітей. Або ми піднімемо вас як зомбі, і ви відпрацюєте борг на уранових копальнях. У нас гнучкий підхід до клієнтів. Смерть — не привід не платити за кредитом.

Орки чухали потилиці, але погоджувалися. Своя квартира, хай і в бетоні, краща за намет на вітрі.

Нові будинки мали свої особливості, які мешканці швидко охрестили «нюансами темного комфорту».

Планування квартир було прораховано до дрібниць. Пустий простір був буржуазною розкішшю. Середньостатистичний троль, стоячи посеред типової кухні мав все необхідне прямо під рукою: стіл, плиту, раковину, холодильник(правда більше одного троля на кухні не поміщалось). 

Стіни були тонкими. Дуже тонкими.

Якщо на п’ятому поверсі орк чхав, на першому гоблін казав: «Будь здоровий».
Коли сусіди зверху вирішували зайнятися продовженням роду, люстра у квартирі знизу розгойдувалася з амплітудою маятника, а зі стелі сипалася штукатурка. Це сприяло згуртуванню сусідів: вони гуртом йшли бити тих, хто шумів після 23:00. Потім чийсь темний геній відкрив лафхак. Виявляється що товстий вовняний килим повішений на стіну дуже добре поглинає звук, до того ж ще й непогано прикрашає приміщення. А після вечері несвіжими грибами, кольорові візерунки на ньому можна споглядати замість телевізора. Попит на килими моментально підскочив до небес, а з ним і ціни. То ж дуже швидко мати килим на стіні, та ще й не один, стало неабияким показником заможності.

Морґрат впровадив інновацію: Сміттєпровід. Він вів прямо у підвал, де жила спеціально навчена Слизь-Утилізатор. Вона жерла все: органіку, каміння, зламані меблі і необережних котів.
Головне правило ЖЕКу (Житлово-Експлуатаційної Каторги): “Не кидати в сміттєпровід вибухівку і тещ. У Слизі печія”.

Окремим видом мистецтва стали балкони. Кожен мешканець вважав за потрібне засклити, забити дошками або завісити шкурами свій балкон. Гобліни зберігали там усе: від поламаних списів до зимових комплектів гуми для бойових колісниць. Фасади будинків виглядали як клаптикова ковдра божевільного архітектора.

У дев'ятиповерхівках були ліфти. Щоправда, механізм часто заїдав, тому всередині кабіни висіла сокира з написом «Аварійний вихід» (прорубати підлогу). Музика в ліфті грала завжди одна і та ж — похоронний марш у джазовій обробці.

***

Морґрат інспектував мікрорайон «Західний Цвинтар».

Він бачив бабусь-банші, які сиділи на лавочках біля під’їздів.

— Наркоман... — прошипіла одна, дивлячись на молодого ельфа-кур'єра.

— І не кажи, Петрівно, — підтримала інша. — А ця, з третьої квартири, знову кажана завела. Тьху!

У дворі, на дитячому майданчику (зробленому з пофарбованих у яскраві кольори кісток мамонта), гралися діти. Маленький орк бив лопаткою маленького троля. Троль спокійнесенько їв пісок.

— Це успіх, Зілче, — сказав Морґрат. 

— Хіба? Вони ж більше не думають про війну. 

— Про що ж вони думають? — спитав Володар.

— Вони думають про те, де взяти гроші на ремонт, як утеплити стіни і чому сусід свердлить стіну о сьомій ранку в суботу. Побут, Ваша Темносте. Побут переміг їх жагу до руйнування.

— Зате тепер, — мовив Володар, — Їм є за що воювати, і коли настане час, вони битимуться вдвічі завзятіше.