Реформа №7: Культурний шок і «Вудсток» на кістках

Коли шлунки підданих були наповнені грибним паштетом, а будинки зігріті вогняними духами, Морґрат помітив нову проблему. У звітах “Міністерства Морального Духу” з'явилася графа “Нудьга”. Орки перестали битися, гобліни перестали красти, і від цього у них почалася екзистенційна криза.

Морґрат зібрав нараду.

 — Народу потрібен катарсис, — заявив він. — Їм потрібно виплеснути агресію в контрольованому середовищі.

— Турнір?! — зрадів Ґримлок. — Бій на смерть?! 

— Ні. Це минуле століття. Ми організуємо музичний фестиваль!

Так було оголошено про проведення Першого Міжрасового Музичного Фестивалю “Гуркіт Пустки”.

Місцем проведення обрали Кістяну Пустку. Там було сухо, рівно і, що найголовніше, там не було нічого, що можна було б зруйнувати (крім піску, але його не шкода).

Зілч був у паніці. 

— Ваша Темносте, це катастрофа! Де ми візьмемо біотуалети на п’ятдесят тисяч гоблінів? 

— Викопайте траншеї за периметром і поставте таблички «М/Ж/Інше/Троль». Будуть нам потім тонни компосту.

У день відкриття пустка здригнулася. Тисячі темних істот стікалися до величезної сцени, збитої з трофейних облогових веж.

Фестиваль відкривали хедлайнери — гурт темних ельфів “In Tenebris Sreamus” (У темряві ми верещимо).

Вони грали класичний, безкомпромісний блек-метал.

Ельфи вийшли на сцену в корпс-пейнті (бойовому розфарбуванні, що нагадувало мертвих панд), увішані шипами.

Соліст, ельф на ім'я Люціус, не співав. Він видавав звуки, схожі на роботу несправної циркулярної пилки.

— ІІІІІАААААРГХХХХ! СМЕЕЕРТЬ! ТЛІІІН! — верещав він у мікрофон.

Натовп був у захваті. Орки плакали від розчулення.

— Який текст! — витирав сльозу Ґримлок. — “Ми всі помремо в холоді”... Це так життєво!

Далі на сцену вирвався оркський гурт “Розбите Рило”. Жанр: Важкий панк / Краст.

Музика складалася з трьох акордів і шаленого барабанного бою (барабанщик бив по бочках кістками ворогів).

Під сценою почався слем. Це був не людський слем, де штовхаються плечима. Це був орочий слем. Літали зуби, чоботи і іноді гобліни.

— Хто не скаче — той світлий ельф! — ревів зі сцени вокаліст, розбиваючи гітару об власну голову.

Ближче до вечора почався блок етнічної музики.

Вийшов Ансамбль Скелетів-Ксилофоністів “Веселі Ребра”. Вони взяли палички і почали грати на собі. Стук кісток лунав на диво мелодійно. Вони зіграли “Танець феї Драже”, що в їхньому виконанні виглядало як саундтрек до німого фільму жахів. Публіка аплодувала (переважно стукаючи кухлями по столах).

Потім вийшли Гобліни-Волинники.

Вони надували мішки зі шкіри болотних жаб. Звук нагадував одночасне нявкання тисячі котів, яким наступили на хвости.

Втім, після третьої бочки пива публіці це навіть сподобалося. Тролі почали танцювати джигу і від їх кроків земля задвигтіла як перед виверженням вулкану.

А потім на сцену вийшли Гірські Тролі. Гурт називався “Вітер Змін”. Вони вийшли без інструментів. Стали спиною до публіки. Нахилилися.

— Що вони роблять? — здивувався Володар.

Тролі синхронно напружилися і... видали гучний, протяжний і на диво ритмічний звук своїми, кхм, нижніми резонаторами. Це був, по суті, перформанс газової атаки під ритм барабанів.

Публіка завмерла. Потім передні ряди (ті, хто мав носи) почали розбігатись.

 — Це... сміливо, — прокоментував Морґрат, вмикаючи магічну фільтрацію повітря. — Але я думаю, ми викреслимо їх з програми наступного року. Це вже занадто навіть для Темряви. Тролі ж, не зрозумівши реакції, продовжували “дудіти”, вважаючи, що сльози на очах глядачів — це сльози захоплення.

Фестиваль мав завершитися промовою Володаря. Але у драконідів, членів гуртка “Вогник”, були інші плани.

Вони знайшли намет з технічним спиртом, який призначався для протирання апаратури.

— Спирт — це пальне! — логічно вирішив драконід Смауг-молодший. — А ми — машини!

Коли на сцену вийшов конферансьє, щоб оголосити закриття, п'яні в дим драконіди вирішили “підсвітити” момент.

Троє ящерів одночасно видихнули.

Це мало бути маленьке полум'я. Але суміш спирту, шлункового газу і ентузіазму створила стовп вогню заввишки до стратосфери.

Дерев’яна сцена спалахнула миттєво.

Декорації згоріли за секунду.

Феєрверки, які лежали в ящиках про запас, здетонували всі разом.

Небо над пустелею розірвалося тисячею вогнів. Різнокольорові вибухи змішалися з ревом драконідів, які подумали, що почалася війна, і почали радісно палити все навколо.

Натовп був у екстазі.

— Оце шоу! — кричали гобліни, смажачи сосиски просто на палаючих уламках сцени. — Оце спецефекти! Володар не поскупився!

Морґрат дивився на це пекло з безпечної відстані. Його брови були трохи обпалені, а плащ тлів.

— Ваша Темносте, — обережно спитав Зілч, струшуючи попіл з плеча. — Наказати арештувати драконідів за підпал комунального майна?

Морґрат подивився на тисячі щасливих, п'яних, замурзаних сажею облич своїх підданих, які скандували його ім'я.

— Ні, — махнув він рукою. — Запиши це у витрати як «Святковий салют». Але наступного року сцену будуємо з азбесту. І відберіть у драконів спирт.

Так народилася традиція. Щороку Темні Землі збиралися в пустелі, щоб послухати жахливу музику і спалити щось величезне. Культура процвітала.