Реформа №2: Інклюзивність та Каліброване Насильство

Морґрат сидів у своєму кабінеті, переглядаючи квартальний звіт з «Мідних Копалень Безодні». Цифри йому не подобалися. Видобуток руди був стабільним, але графа «Амортизація живої сили» була виділена тривожним червоним кольором.

— Знову мінус двісті гоблінів за місяць, — пробурмотів він. — Вони що, їх їдять? Це ж неефективно. Гоблін досягає піку продуктивності на третій рік, а вони дохнуть на другому місяці.

Володар викликав свого вірного скакуна (тепер обладнаного зручним сідлом з підігрівом) і помчав на інспекцію.

На копальні його зустрів бригадир Хрясь — старий, заслужений орк, який вважав, що найкращий менеджмент — це гучний крик і важка рука.

Морґрат став у тіні, спостерігаючи за робочим процесом.

Підйомником (який Морґрат змусив побудувати пів року тому) рухалася руда. В рух його приводило колесо яке штовхала змішана бригада: два тролі, п'ять орків і десяток гоблінів.

Підйомник застряг.

— Налягай, ліниві шматки м’яса! — заревів Хрясь.

Він дістав свій улюблений “Мотиватор-3000” — сплетений з жил демона батіг з металевими тягарцями на кінці.

Хрясь майстерно стьобнув орка, що стояв найближче. Орк буркнув “За роботу!” і штовхнув сильніше. Шкіра орка була товщиною з палець, тому для нього це було як укус комара.

Тоді Хрясь, не змінюючи сили замаху, стьобнув наступного в ряду — маленького гобліна Снівела.

Пролунав хрускіт. Снівел, навіть не пискнувши, відлетів на п’ять метрів і залишився лежати нерухомою купою лахміття.

— Стоп машина! — гаркнув Морґрат, виходячи на світло.

Всі завмерли. Хрясь витягнувся струнко, віддаючи честь закривавленим батогом.

— Ваша Темносте! Виробничий процес йде згідно з графіком! Ледарів караємо!

Морґрат підійшов до тіла гобліна, помацав пульс (якого не було) і повільно підвівся.

— Хрясю, — лагідно почав він. — Скажи мені, чому ти вдарив цього гобліна так само як і орка?

Орк випнув груди, сяючи гордістю.

— Бо я справедливий, Володаре! Я не роблю різниці між расами! Для мене що орк, що гоблін, що темний ельф — всі рівні перед лицем трудової дисципліни! Ніякої сегрегації! Ніяких упереджень! Усі отримують порівну!

Морґрат потер скроні. Ось вона — зворотна сторона толерантності Темних Народів.

— Хрясю, ти ідіот, — зітхнув Володар. — Твоя "справедливість" коштує казні п’ятдесят золотих на місяць.

— Але ж... гасло "Ми всі — одне стадо"? — розгубився орк.

— Забудь, — відрізав Морґрат. — Ми змінюємо корпоративну культуру. Відтепер ми сповідуємо принцип: “Кожен з нас — особливий”

Орк кліпнув очима.

— Особливий? Типу... як сніжинка? Це звучить якось по-світлому, шеф.

— Не як сніжинка, бовдуре, а як інструмент! — роздратовано пояснив Морґрат. — Дивись. Ось це — кувалда (він вказав на троля). Ось це — молоток (він вказав на орка). А оце — маленький пінцет (він вказав на переляканого гобліна, що ховався за вагонеткою). Якщо ти лупонеш по пінцету так, як по кувалді, ти зламаєш пінцет. І чим ти будеш діставати руду з вузьких щілин? Пальцями?

В очах Хряся почав з’являтися проблиск розуміння.

— Тобто... гоблінів бити... ніжніше?

— Гоблінів бити пропорційно до їхньої маси тіла та больового порогу, — відчеканив Морґрат. — Це називається “Індивідуальний підхід до персоналу”. Якщо ти вдариш троля слабо — він не відчує і не працюватиме. Якщо вдариш гобліна сильно — він здохне і не працюватиме. А мені треба, щоб працювали всі!

Морґрат витягнув сувій пергаменту і почав писати на ньому шматком вугілля.

— Тримайте нові методичні вказівки, — сказав він через пару хвилин, передаючи бригадиру пергамент, — Ось таблиця коефіцієнтів фізичного впливу:

Для тролів: кийки з шипами.

Для орків: стандартні батоги.

Для гоблінів: лозини або просто грізний погляд.

Для кобольдів: обіцянка не давати супу.

Хрясь узяв пергамент, роздивляючись таблиці так, ніби це була карта скарбів.

— Це... це геніально, Ваша Темносте. Це ж скільки “витратного матеріалу” ми зекономимо!

— Саме так, — кивнув Морґрат. — І запам’ятай, Хрясю: ми — Сили Зла, а не Сили Дурної Зрівнялівки. Кожен монстр — унікальна особистість, з якої треба вичавити максимум користі, не пошкодивши оболонку.

Тієї ж ночі, коли Володар повернувся до замку, народився сумнозвісний документ, який згодом увійшов у історію як “Статут Добросусідства та Взаємоповаги Темних Народів”.

Впровадження йшло зі скрипом. Гучним, іржавим скрипом.

Пункт 1. Про комунікацію та фізичний вплив

“Оркам забороняється використовувати удар кулаком в щелепу як форму привітання до будь-яких істот, чия вагова категорія менша за 150 кг, без попередньої письмової або усної згоди реципієнта”.

— Це дискримінація моїх культурних традицій! — волав на громадських слуханнях орк Тралл “Вибивач Зубів”. — Я так висловлюю повагу! Я бачу ельфа-клерка, я радію, я б’ю!

— А ельф-клерк потім три тижні їсть через трубочку і не може складати квартальний звіт! — парирував Морґрат. — Хочеш привітатися? Ось форма 12-Б “Згода на отримання тупих травм обличчя”. Хай підпише — тоді бий.

Орки образилися, але нові правила прийняли. Тепер, перш ніж дати комусь у пику, вони ввічливо гарчали: “Ти не проти?” Якщо відповідь була “ні”, орк сумно зітхав і просто тиснув руку, ледь не ламаючи при цьому пальці.

Пункт 3. Про дрес-код та громадські місця

“За межами приватних печер представники виду Троль Гірський зобов’язані носити нижню частину одягу (шорти, штани, кілт). Примітка: Природний волосяний покрив, бруд та засохла кров одягом не вважаються”.

Це викликало справжній бунт у Гірському Кварталі. Тролі стверджували, що в шортах у них “не дихає чакра” і що це неприродно.

— Неприродно — це коли заходиш у їдальню, і твій зад нависає над салатом з мухоморів! — гримів Морґрат на зборах старійшин. — Мені байдуже, що вам жарко. У нас цивілізоване суспільство.