глава 5

Глибока ніч, але їм не спиться.
Наташа все допитується у Соні, хто вона, як до неї потрапила і чому саме вона.
 • Тобто ти типо уявного друга?
 • Можна і так сказати, - відповідає Соня.
 • А як ти з'явилася? І чому залізла через вікно?
 • Пам'ятаєш, ти дивилася фільм, постійно ходила і думала про нього і про мене? Так ось, коли ти постійно про щось думаєш, все це емоції, твоє творче уява видає це! Так і з'являються уявні друзі!
 • Тобто якщо я захочу щось, мені просто треба уявити?
 • Ну так, твоє уява сильніше, ніж ти думаєш! Можеш уявити все, що захочеш. А потрапила до тебе дуже просто: твої думки освітили мені шлях! А вікно було просто відкритим.
Соня розсміялася.
 • А мама може тебе побачити?
 • Якщо захоче, то так, все можливо, якщо захотіти.
 • А що таке вондер?
 • Це уявний світ або світи, їх багато! Який захочеш, такий і буде.
А як я туди сьогодні потрапила? Ти мене перевела?
 • Подивися, щоб туди потрапити, треба шукати портали.
 • Портали?
 • Портал - це така штука, це може бути що завгодно, ті ж гойдалки або під час медитації можна уявити двері і зайти.
Тобі, як я бачу, підійшла медитація і гойдалки.
Кататися Наташа й справді любила. Недалеко від її будинку був парк, де були величезні гойдалки на ланцюгах. Вона часто приходила туди, коли їй було сумно, слухала музику і уявляла все, що захотіла. У неї було два плюшевих ведмеді: один білого кольору, а другий бузкового. Вона назвала їх Живчик і Роза!
Вона уявляла, як вони літають у космосі і борються з кимось. Один раз вони навіть перемогли величезного монстра, який лякав Наташу уві сні!
Друзів у неї майже не було, тому що вона постійно десь витала і іншим вона здавалась не такою, як всі, або просто дивною людиною, замкнутою в собі.
 • Так і де ми будемо зустрічатися?
 • Приходь завтра після школи на гойдалки, там і побачимося!
 • А якщо погода погана?
 • Щось придумаємо, не переживай.
Вони заснули під ранок, заколисані дощем.