Розділ 8

Ігнат таки заснув, і розбудила його Дарина, коли залишалося часу тільки на сніданок, а туристична група готувалася до екскурсії на плато Гізи. Здебільшого російські та українські туристи перемовлялися між собою, дехто уважно слухав екскурсовода, який у своїх оповідях не відходив від офіційного трактування побудови пірамід нещасними рабами.

Екскурсійні автобуси, що прямували до великих пірамід, супроводжували дві військові машини. Останнім часом в Єгипті стало неспокійно, та й близький конфлікт між сусідніми державами давався взнаки.

Молодь розташувалася на задньому сидінні, аби нікому не заважати.

Олександр криво посміхнувся, вслухавшись у завчену промову екскурсовода.

– Хочете, я проведу для вас власну екскурсію? – запропонував Сашко.

– Я б послухала, – погодилася Дарина.

– І я б тобі екзамен влаштував, – пожартував Ігнат, теж усміхаючись.

Сашко тихо розсміявся, щоб не привертати увагу інших туристів.

– Гаразд, Ігнате, подивимося, чи до снаги тобі мене на чомусь спіймати. Отже, піраміди, до яких ми їдемо, належать не лише до семи чудес світу, але й до однієї з незбагненних таємниць нашої історії. Справа в тому, що кожний технологічний винахід впливає на життя суспільства. Навіть ми можемо прослідкувати, як вплинула на всіх нас поява комп’ютерів, мобільних телефонів, Інтернету. Нетбуки і планшети також змінюють наше життя і психологію. Але побут єгиптян до побудови пірамід і після ніяк не змінюється.

– Я б ще додав, що одночасно з великими пірамідами будували й інші, – втрутився Ігнат. – Тільки за зовсім іншою технологією, якщо це можна так назвати. Великі піраміди – це складні конструкції з багатотонних блоків, а інші піраміди, датовані тим самим часом, схожі на насипи дрібного каміння, необпаленої цегли і щебеню.

– Є ще одна дивна особливість, – повернув собі ініціативу Сашко. – З історії нам відомо, що технології розвиваються еволюційно, пристрої ускладнюються. А в Єгипті цей принцип не працює: великі піраміди – дивовижний витвір майстерності, а надалі споруди будувалися так само з кам’яного насипу, ніби майстри враз за одне покоління втратили свої вміння і знання. Замість відшліфованого граніту і підігнаних до міліметра величезних блоків використовуються необпалена цегла, щебінь і земля, хоча гранітний кар’єр може знаходитися поряд із будівництвом.

– Тобто, ти хочеш сказати, що або люди справді швидко забули, як будувати складні конструкції, або піраміди з’явилися зовсім за інших часів? – підсумувала сказане Дарина.

– Думаю, що останнє припущення відповідає дійсності, зважаючи на водяну ерозію Сфінкса і кам’яних блоків на піраміді Хефрена, – кивнув Сашко. – Але цікаво, що пірамід, побудованих на основі дивовижних технологій, не три, а значно більше. Дехто виділяє сім, пов’язуючи їх із сузір’ям Оріона, оскільки три основні піраміди на плато Гізи точно повторюють розташування зірок у поясі цього сузір’я.

– Це не просто піраміди, – знову втрутився Ігнат. – Це дуже дивні споруди, більшість із них намагалися зруйнувати ще за давніх часів. У Медунської піраміди зіпсовані стіни і внутрішня конструкція. Одна з пірамід у Дашурі теж неправильної форми, вхід у неї дуже високо. Піраміду в Обр-руші зрівняно з землею, ніби її підірвали з середини. Я бачив фотографії: каміння навколо валяється багацько, наче після потужного вибуху. Існують ще цікаві піраміди в Саккарі, одна з яких побудована на чомусь значно старшому, а в іншій є підземний хід, схожий на прохід у піраміді Хеопса, тільки він заґратчений, туди нікого не пускають. А фараони взагалі будували з усього, що їм до рук потрапляло, і присвоювали собі здобутки попередників.

– У наш час теж різні розумники присвоюють усе хороше, що погано лежить, – знизала плечима Дарина. – За віки людська природа не змінилася.

– Не думаю, що в пірамідах є щось хороше, – замислено мовив Ігнат, дивлячись на пустелю за вікном. – У Червоній піраміді в Дашурі на стінах багато чорного нальоту, таке враження, що він виходить зі стін. Бридке відчуття, наче то отрута, неспокій проймає навіть під час перегляду відео. Також кажуть, що там тхне аміаком. А скільки цікавих храмів є в Єгипті, побудованих за тою ж неймовірною технологією, я вже й не кажу.

Дарина несміливо торкнулася руки хлопця.

– Ігнате, тобі лячно?

– Трохи, – хлопець відірвав погляд від жовтого краєвиду. – Відчуваю, ніби збираюся залізти у якийсь працюючий механізм. Не дуже приємно лазити нутрощами машини, але ж як цікаво, – легка посмішка грала на його вустах. – Ми під’їжджаємо. Не забудьте взяти з собою воду.

Туристи висипали з автобусу, дехто одразу озброївся фотоапаратами, радіючи, що може увіковічити себе на тлі одного з див світу. Тут було багато таких груп, біля входу до найбільшої піраміди утворилася черга.

Дарина, Ігнат і Сашко пішли за екскурсоводом у строкатій сорочці. Екскурсовод про щось перемовився із місцевими і, щоб не чекати та не виловлювати туристів по всьому плато, повів свою групу до напівзруйнованого гранітного храму, який знаходився біля піраміди Хеопса.

Екскурсовод щось лепетав про ритуальне значення храмів, хлопці роздивлялися на всі боки, а Дарина почувалася зовсім погано, у неї тьмарилося перед очима, гуділо в голові.

Олександр торкнув Ігната, вказуючи на підлогу храму.