Розділ 5: Я прийшов

Розділ 5

Я прийшов

Вожак клану кори сидів на своєму троні в центральному тенті табору. Його трон був зроблений з дерева схожого на сандалове з грубими дубовими вставками, які тримали всю конструкцію. Основа трону була викладена людськими черепами в пам’ять про минулі війни та набіги. Над його головою по боках висіли два оркські черепи, це були черепи попередніх вожаків. Вони нагадували всім про силу вожака та були попередженням для тих хто хотів зазіхнути на це місце та кинути Баркулу виклик. Сам Баркул був високим, під два з половиною метри орком. Він сильно вирізнявся з усіх одноплемінників, ходили слухи що його батько з клану каменю, а вони з корольом Грейвом зведені брати, але це були лише слухи за які можна було втратити голову. Здоровенні ікла прикрашали його рот, а шрам через все лице нагадував всім про його відвагу.

Тримаючи в правій руці довгий дворучний меч, завдовжки в півтора метри, позіхаючи і потягуючись він запитав у вартового:

• Група мисливців з Гораком ще не повернулась?
• Ні – стверджувально відповів вартовий.
• Вже дуже пізно, якщо вони не повернуться, завтра зранку відправиш на їх пошуки іншу групу з Картулом на чолі.
• Слухаюсь – знову стверджувально відповів вартовий.
• Слухайся – засміявся Баркул – ось за що я тебе люблю і ще не вбив, за твою лаконічність Азгуле – і продовжив сміятись.
• Так – відповів Азгул – піду пройдусь по периметру табора.
• Іди – я нікуди не дінусь – Ой Азгул – знову почав сміятись вожак.

Азгул вийшов з центрального тенту та пішов поміж меншими тентами до узбережжя. Він хоч і був орком але любив ввечері проходитись біля моря та дихати морським повітрям. Решта тентів у таборі були меншими по розмірах. В поодиноких тентах орки ще не спали, а так то в лагері була суцільна тиша і голосне синхронне хропіння. По дорозі Азгул взяв собі смолоскип і попрямував до моря. В небі не було видно ні однієї хмари, лише яскраві зорі та повний молочний місяць. Азгул присів на викинуту з моря гиляку і про себе подумав: Може таки варто кинути виклик вождю, нічого не змінюється вже скільки років, ми колись процвітали а що тепер. А тепер ми живемо як рибаки, Ми ж орки нам потрібно харчуватись плотью людей і винищувати їх, так як вони зробили з нами. А ми як загнані собаки сидимо в клітці біля цього клятого моря… Як би я…

В цю мить його перебив голос Горака:

• Як би ти міг вбити вождя а потім вбити короля – промовив Горак – ти ж про це думав?
• Що? Горак чорт забирай, ти живий, де решта загону?
• Ти мене не почув? – грубшим голосом запитав Горак – Хочеш бути королем?
• Горак в тебе шок. Пішли в табір, тобі треба відпочити, Баркул запитував за тебе – з тривогою в голосі промовив Азгул.
• Останній раз запитую!!! – закричав Горак – Ти хочеш бути королем орків???
• Хочу, налякано відповів Азгул, хто ж не хоче.
• Будеш – не своїм голосом відповів Горак.

В цю саму мить Азгул побачив як з тіла Горака почав просочуватись чорний дим. Він почав повільно крокувати назад. Тіло Горака впало на коліна, диму стало більше, тоді воно взагалі впало на землю як мішок з кістками і Азгул побачив перед собою чорний силует з руками та ногами, а замість очей та рота в нього були білі риски.

• Що ти таке – закричав Азгул
• Я Азгул – відповів Демон і моментально влетів в тіло Азгула.

Той навіть не встиг пискнути як вже не володів собою. Демон отримав новий резервуар для своєї енергії та нове краще, міцніше тіло. Азгул дістав меча, підійшов до тіла горака та почав із звіринною люттю відрубувати руки, потім ноги, глову а вкінці порубав тулуб. Далі все це по шматках Азгул викинув в море. Група Горака разом з ним безслідно пропала в пустищі попелу. Можна повертатись в табір – подумав демон, та повільно пішов.

Соце з за гори показало перші промені. Табори орків почали просинатись та приступати до повсякденних справ: полювання, риболовля, корчування лісу. Вожак клану кори зібрав зранку всіх вартових та дав команду прочесати пустище попелу в пошуках загону Горака. Єдиним кого він з вартових вирішив залишити був Азгул.

Вартові взяли луки та кинжали і одним загоном вирушили до кислотних озер. Баркул не вірив що вони щось знайдуть але в тій ситуації яка панувала в таборі йому як лідеру необхідно було показати що йому не все одно що з його одноплемінниками. На зборах в кутку можна було побачити дружину Горака яка просто сиділа і плакала, разом з дружинами інших учасників групи. Вона також хотіла піти на пошуки але Баркул не пустив. Тим часом Демон в тілі Азгула вирішив піти на розвідку і подивитись що тут в орків і як. Він вже мав на меті зловісний план який як найшвидше хотів втілити в реальність, але потрібно було трішечки часу.

Покинувши табір клану кори, який в ієрархії посідав третє місце, демон вирушив до табору клану скримерів. Діяти потрібно було обережно щоб не викликати підозри. Табір клану скримерів був незначно більшим за табір їх клану і нараховував порядку вісімсот орків. Всі тенти були перетянуті чорною тканиною з білим символом що на перекладі з оркської мови означав «смерть від голосу». Демон також замітив що у них на складі було більше припасів чим в їх клану. Також не посоромився заглянути в тент до їх вождя. Навпроти входу в тент стояв трон, повністю чорний весь обтягнутий чорним хутром овець, та помащений відбитками рук білого кольору, людських рук. Основа також була викладена з людських черепів. Але вожака на троні не було, демон побачив його в покоях де Баногор отримував втіху від трьох своїх дружин. Демону ця картина не дуже сподобалась і він пішов далі. Військовий тент, на вході вартові, підійти ближче не вийде – подумав Азгул – повернусь в ночі, потрібно розуміти скільки в них зброї. В цей момент сильна рука схопила його за плече і різко повернула. Перед ним стояв такий самий за розмірами орк в чорній металевій броні та шлемі який закривав все його лице і шию, були лише невеликі отвори для очей.

• Що ти забув в нашому таборі дубовий – запитав орк.
• Я нічого не забув – відповів демон
• Тоді якого хера ти тут вештаєшся, може варто відрубати тобі голову – грізно сказав орк.
• Спершу добре подумай, подумай… - демон пильно вдивлявся в очі орка – подумай добре що ти мене не бачив
• Я тебе не бачив і ти можеш іти – промовив орк
• Бувай друже – промовив демон і відходячи за тент повернув голову і додав – друже може тобі варто відрубати собі голову – і почав зловіще сміятись.