Розділ 4: По дорозі

Розділ 4

По дорозі

Різко стало дуже тихо та моторошно. Кінь сповільнив свою ходу, та нервово сопів. Слевін також відчув щось не ладне, вітер став дуже холодним та залазив навіть під сорочку, все тіло взялось мурахами. Слевін попробував зібратись до купи та заспокоїти себе і коня, що може статись? – подумав він – ми вже майже у Валфореті, ще трішки залишилось. Дорога круто завертала в правий бік, зайшовши за поворот Слевін побачив картину яка забрала в нього дар мови. Кінь почав голосно іржати та скакати на місці.

• Тррр, тррр!!! – прошепотів Слевін – заспокійся – та почав гладити коня по шиї.

Він зістрибнув з коня та швидко дістав меч, будучи на поготові до будь чого. Коня він відвів з дороги в ліс та прив’язав до дерева, а сам пішов роздивитись цю моторошну картину. Перед ним на дорозі стояла підвода – та сама яку він ще зранку бачив біля корчми. Вся підвода була залита кров’ю, кров була свіжа та блистіла під місячним сяйвом, отже події відбулись не давно. Підійшовши ближче він побачив на підводі два тіла коротунів з відірваними головами. Йому на мить стало не добре – хто таке міг зробити? Пройшовши декілька метрів він побачив на дорозі кашу з м’яса крові та кісток, це було схоже на незакінчену трапезу хижака. Слевін прекрасно розумів що та каша це була решта коротунів з якими ще вчора він мав незначну суперечку. Наблизившись до залишків, він побачив на землі сліди від лап, схожих на вовчі але більші в рази – перевертні подумав він, потрібно якнайшвидше вшиватись з відси. Але в цю ж мить інша його сторона промовила – ні ти повинен хоча б перевірити чи далеко вони відійшли, можливо неподалік їх лігво. Дійсно сліди вели в ліс, гілки на деревах були зламані на рівні його голови. Якщо я знайду їх лігво я зможу позвати на допомогу з Валфорета і з цими покидьками буде покінчено, скільки життів буде врятовано. З цією думкою він зробив перші кроки в гущу лісу. Він ішов тихо та обережно, постійно прислухаючись до навколишніх звуків. Розуміючи на скільки сильніші чуття в перевертня, ризикувати було зайвим. В лісі стояла мертва тиша та де не де з землі в повітря піднімався пар, ліс дихав віддаючи повітря всім живим істотам. Пройшовши вперед ще метрів на п’ятсот Слевін побачив на одному з стовбурів слід від кігтів – Я у вірному напрямку- подумав він, але на душі стало зовсім не по собі. Слід на дереві був за вбільшки з його грудну клітину. Тепер зрозуміло що їм і краплі складності не було щоб відірвати коротунам голови.

Слевін продовжував рух в правильному напрямку, маючи надію на те що знайде лігво перевертнів. Крок за кроком його серцебиття прискорювалось, на лиці почали виступати краплі поту, але він не зупинявся а продовжував рух. Раптом зліва роздався дивний крик, в цю ж мить слевін впав за камінь, на відстані метрів тридцяти пробіг дикий фазан і знову прокричав цим дивним звуком – схожим на крик людини якій виривають очі. Щоб ти всрався – подумав Слевін. Він підвівся і продовжи тихенько пробиратись крізь стовбури дерев та їх гілки які не дуже приємно час від часу били його по обличчю. Попереду він побачив ще один понівечений кігтями стовбур та сліди крові. Я вже близько – подумав він. Його серце почало битись з такою силою, що на фоні тиші лісу це було схоже на звук барабанів. Він спробував заспокоїтись та проговорив собі:

• Все буде добре, Ти не будеш ні з ким битись, тобі просто потрібно знайти їх лігво, повернутись до коня та доскакати до Валфорета, а тоді вже прийти з підмогою – Голосно видихнувши повітря він продовжив рух у тому ж напрямку.

З печери, глухо оточеної ялинками та ялицями, можна було почути людську мову та побачити ледь-ледь мерехтіння світла.

• Знову успішно – промовив грубий чоловічий голос – завтра збагримо цю тканину на ринку для Дерека і можна буде місяць нічого не робити.
• Ти так думаєш – різко промовив інший виважений чоловічий голос – Рахім цю тканину ти зможеш запхати собі в сраку, вона вся зіпсована, залита кров’ю, бо хтось вирішив показати свої грьобані акробатичні трюки та зрізати дві головешки – ідіота кусок.
• Я зможу її продати навіть таку, Дерек щось придумає – різко відповів Рахім – А ти слідкуй за язиком Крістіан, а то це будуть твої останні слова.
• Що ти сказав – пролунав ніжний жіночий голос і навпроти Рахіма з’явилась молода дівчина – негайно перепроси перед Крістіаном, а то я сама запхаю тобі всі ці тканини в сраку Рахіме, не виводь мене!!
• Спокійно Елайза, Рахіму треба заспокоїтись – сказав Крістіан – правда Рахіме, ти ж не забув хто тебе обернув?
• Не забув – різко сказав Рахім – завтра знову підемо на полювання.
• Ось це правильні слова, а тепер всім спати – Крістіан загасив полум’я.

Слевін встиг побачити як затухло полум’я, та почути про те що завтра вовкулаки знову готують напад. Він запам’ятав місце лігва та швидко почав пробиратись назад до дороги. Кінь так і стояв прив’язаний до дерева, він відв’язав його застрибнув в сідло та активно почав стукати коня каблуками.

• Но! Но! Но! Бистріше друже, потрібно поспішати – кінь рванув з місця в напрямку Валфорета.

Охоронці на вежі забивала табак в люльку та про щось активно шуткували. В таку пору вже навряд хтось приїде в місто, ворота закриті, можна покурити та перепочити, як раптом вони почули крик:

• Ауууу!!! Охорона!!!! Відкривайте швидко!!!! – кричав з вулиці Слевін.
• Ти хто такий? Чого волаєш?? Ніч на вулиці!! – промовив один з охоронців з кривою гримасою потягуючи люльку та випускаючи білий дим.
• Я Слевін, син Роланда із Валфірміна, їду на Західне протистояння проходити службу…
• Ну так їдь – зі сміхом перебив його другий охоронець – ми тут при чому? – і затягуючись з люльки почав кашляти і сміятись.
• Ви не розумієте. Там на дорозі мертві коротуни, на них напали вовкулаки!!! Вони всі мертві!!!
• Що ти сказав? – впустивши з рота люльку промовив перший охоронець.
• Перевертні, вони в лісі я знайшов їх лігво!!! – прокричав Слевін – бийте тривогу, збирайте чоловіків, потрібно рушати зараз, завтра вони знову планують напад.
• Ти чув малого Том? Відкривай йому ворота – промовив перший охоронець – Я біжу бити в дзвін і збирати чоловіків – з цими словами охоронець пірнув з оглядової вежі на сходи.
• Як ти кажеш тебе звати? – Запитав Том
• Слевін!!!
• Заїжай в місто Слевін, твому коню потрібно перепочити, ми дамо тобі іншого коня.