Левітація для всіх

Академія Магії славилася не лише стародавніми книгами та заклинаннями, а й практичними уроками, де учні відчували магію на дотик. Одним із найцікавіших і найвражаючих курсів був курс Левітації. Він починався з найпростішого: піднімання предметів, і завершувався масштабними вправами з левітації себе та навіть групи істот або предметів для конкретних цілей.

Перші уроки проходили у великих залах з високими стелями, де повітря було наповнене легким світінням магії. Учні стояли перед столами з різними предметами: пір’ям, камінцями, маленькими чашками. Завдання здавалося простим — підняти предмет і утримати його у повітрі хоча б на кілька секунд. Проте це вимагало точного відчуття магічних потоків і концентрації.

“Не намагайтеся силою”, — говорив наставник Левір, сивий маг із глибокими очима, що світилися фіолетовим світлом. — “Ви повинні відчути предмет, стати частиною його ваги, розуміти його взаємодію з повітрям. Левітація — це не сила, а гармонія.”

Учні, які вперше спробували, часто втрачали контроль: предмети падали, оберталися, а іноді й зникали на мить у повітрі, перш ніж знову з’явитися. Ліана, яка завжди була уважною до деталей, помітила, що якщо дихати в унісон з магічним потоком, предмет легше піднімається. Вона почала робити власні позначки у блокноті, кольоровими лініями відзначаючи ритм дихання та силу магії, що працює на предмет.

Після вправ із дрібними предметами настав час великих викликів. Учні вчилися піднімати себе. На спеціальних платформах вони практикували баланс, концентрацію і контроль над власним тілом. Перші спроби були невдалими: деякі падали, інші кружляли у повітрі, наче пір’їни, а треті просто зависали, не знаючи, куди рухатися.

Наставник Левір показав секрет: левітація тіла починається з усвідомлення внутрішньої ваги і потоку енергії всередині себе. “Якщо ви відчуєте кожну частинку свого тіла, з’єднаєтеся з повітрям і магією, тоді підніметеся. Не думайте про висоту, думайте про ритм”, — пояснював він.

Після базового курсу учні переходили до масової левітації. Тут вони навчалися піднімати групи предметів або істот, а іноді навіть маленькі структури — наприклад, дерев’яні будиночки чи мобільні лабораторії. Це вимагало командної роботи: один учень керував основним потоком енергії, інші — стабілізували простір навколо. Ліана і Дариан випадково опинилися у одній групі і почали координувати дії, використовуючи кольорові позначки у своїх блокнотах. Їхні потоки енергії зливалися так, що навіть маленькі об’єкти зависали рівно і не рухалися хаотично.

Наступний рівень був ще складнішим: левітація для конкретних цілей. Учні навчалися пересувати предмети і себе не просто у повітрі, а у певні точки, дотримуючись траєкторії, швидкості і взаємодії з іншими магічними потоками. Це могло бути корисно для рятувальних операцій, створення повітряних платформ, магічних вистав і навіть для битв, де контроль над простором давав величезну перевагу.

У кінці курсу найталановитіші учні вчилися комбінувати левітацію з іншими видами магії: лікуванням, ефірними потоками, управлінням стихіями. Вони могли піднімати себе і предмети одночасно, спрямовувати потоки магії так, щоб створити складні конструкції у повітрі або підтримувати групу істот на потрібній висоті.

Для Ліани курс став відкриттям: вона зрозуміла, що левітація — це не просто піднімання в повітря, а мистецтво відчуття магії у кожному об’єкті, у собі і навколо себе. Дариан, працюючи разом із нею, відкрив нові способи координації потоків часу і простору, поєднуючи магію левітації з навичками переміщення.

Уроки закінчилися, але їхні записи, блокноти і помітки стали справжнім керівництвом для майбутніх учнів. Левітація в Академії Магії стала не лише предметом навчання, а й символом гармонії, співпраці і контролю над своєю енергією та світом навколо.