Блокнот спостерігача

Елларіон Вальтеріс сидів у тіні старого дуба, який дивився на його кімнату в Академії Тіней, і відкрив свій блокнот. Він діставав його щоранку і щоночі, бо саме тут накопичувалося все, що не вміщалося у свідомості. Цей блокнот був його містком між двома світом, між тим, чим він був і тим, ким починав ставати.

У Академії Богів навчання було структурованим до дрібниць. Він відкрив першу сторінку, і спогади накрили його хвилею. Архітектура Світів — перший предмет, який він проходив ще у вступному семестрі. Викладач пояснював, як різні світи сплітаються у складні мережі, де кожна дія створює ланцюги наслідків. Елларіон записував формули, схеми, зв’язки між сутностями. Кожен рух енергії у світі мав свій код і алгоритм. Він малював кольоровими лініями: червона — руйнування, синя — стабільність, зелена — взаємодія. Ці лінії згодом стали для нього мовою, за допомогою якої він «бачив» простір у голові.

Наступний предмет — Ієрархія Сутностей. Тут йому давали знання про класифікацію духів, богів, деміургів, створюваних форм. Він записував усе у вигляді таблиць, з кольоровими помітками: золотий — безпосередні божественні впливи, срібний — вторинні, фіолетовий — приховані зв’язки. Елларіон був завжди уважним до деталей, бо розумів, що навіть найменша помилка у визначенні сутності може перекрутити результат у ритуалі.

Математика Причинності була ще складнішою. Це була точна наука про наслідки, де кожен вибір розкладався на десятки сценаріїв, а потім на сотні. Елларіон вів графіки, креслення, формули. Він використовував синій маркер для подій, що могли змінити хід світів, червоний — для критичних, і жовтий — для можливостей, які поки не були реалізовані. У блокноті він створив легенду кольорів, щоб читати його записи через місяці і навіть роки, і кожен раз розумів, що перед ним не просто знання, а повна система взаємозалежностей.

Мистецтво Втручання навчало його, як застосовувати знання у реальності, не знищуючи її. Тут він робив помітки про ритуали, символи, дії та їхні наслідки. У блокноті вони виглядали як схеми з рухомими стрілками, які він обводив зеленим і червоним: зелене — дії без шкоди, червоне — небезпечні. Саме ці записи допомагали йому порівнювати досвід із тим, що він вчився в Академії Тіней.

У Академії Тіней все було інакше. Там не було формул і таблиць у звичному вигляді. Відчуття Простору навчало слухати світ: відчувати його ритм, коли події починають співзвуччя і коли виникають дисонанси. Елларіон переносив сюди свою систему кольорів: він обводив помаранчевим те, що відчував як нестійкість, бірюзовим — стабільність, фіолетовим — нові зв’язки, які тільки народжувалися.

Робота з Наміром була паралеллю до Мистецтва Втручання, але без жорстких правил. Він записував не ритуали, а результати: як певна дія в думках чи словах змінює середовище, впливає на присутність інших. Сторінки блокнота вкривалися нотатками: «спостерігати хвилю — не ловити її», «намір без форми — сильніше, ніж форма без наміру». Кожен запис він робив тонким синім маркером, що нагадував йому про необхідність спостереження.

Символіка Випадковостей порівнювалася з Ієрархією Сутностей. Він замальовував символи, їхнє переплетення, але не як класифікацію, а як живу мову, що змінювалася з часом. Кожен знак отримував колір відповідно до емоції або реакції світу: червоний — конфлікт, зелений — гармонія, жовтий — потенціал. Елларіон відчував, що це навчання було живим і відгукувалося у всіх його рухах, у всіх рішеннях, тоді як Академія Богів давала лише алгоритми.

Найбільшим відкриттям став курс Межа, який не мав формальних пояснень. Там він робив помітки, які не могли зрозуміти інші: маленькі схеми, стрілки, що виходили за межі сторінки, кольорові кола, що перетиналися. Він записував свої відчуття, порівнював їх із записами з Академії Богів і відчував, що обидва світи говорять однією мовою, лише з різних сторін.

Блокнот Елларіона став його провідником. Він поєднував формальні знання з інтуїтивними. Кожен предмет з Академії Богів отримував своє відлуння у предметах Академії Тіней. Архітектура Світів перетворилася на відчуття простору, Ієрархія Сутностей — на символіку випадковостей, Математика Причинності — на роботу з наміром, а Мистецтво Втручання — на практику співіснування з живою реальністю.

І кожного разу, коли він переглядав сторінки, Елларіон бачив більше, ніж записи: він бачив себе. Свою здатність поєднувати розум і відчуття, структуру і інтуїцію. Саме це робило його підготовленим до майбутнього, до Ордену Відлуння і до світу, де межі більше не існували, а знання без правил ставало живою силою.