Магія між світами

Магія між світами не схожа на жодну іншу. Вона не народжується з землі, не тече по крові роду і не підкоряється формулам. Вона виникає в місцях напруги — там, де реальності торкаються одна одної, як дві поверхні води, розділені тонкою плівкою. Її неможливо побачити одразу. Але кожен, хто хоча б раз стояв на межі, відчував її присутність — як легке запаморочення, як тремтіння в грудях, як відчуття, ніби світ ось-ось зробить крок убік.

Цю магію не вивчають з підручників. Її не викладають у базових курсах Академій. Про неї говорять пошепки і лише з тими, хто вже втратив страх перед невідомим. Бо магія між світами не питає дозволу. Вона не розрізняє мага і звичайну істоту. Вона реагує лише на одне — на здатність витримати більше, ніж один світ усередині себе.

На відміну від локальної магії, що живиться законами конкретної реальності, міжсвітова магія існує всупереч законам. Вона не ламає їх — вона просто не вважає їх остаточними. Закляття, створене між світами, може працювати в будь-якій реальності, але ніколи — однаково. Воно адаптується, змінюється, іноді навіть чинить опір своєму творцеві.

Переходи — найпростіша і водночас найнебезпечніша форма такої магії. Більшість вважає, що це двері, портали, розломи. Це помилка. Переходи — це не місця. Це стани. Момент, коли свідомість перестає жорстко триматися за одну версію реальності. Тому одні проходять крізь стіни, а інші — крізь сни. Дехто зникає під час падіння. Дехто — в тиші медитації.

Міжсвітова магія не терпить поспіху. Вона любить паузи, сумніви, зупинки. Багато хто загинув лише тому, що намагався примусити її працювати швидше. Ті, хто вижив, зрозуміли просту річ — ця магія не інструмент. Вона — діалог. І якщо ти не готовий слухати, відповідь буде жорстокою.

Є істоти, для яких магія між світами — природний стан. Вони народжуються не в конкретному світі, а в проміжках. Їх називають по-різному: Перехідні, Безадресні, Ті, що не закріплені. Вони погано приживаються в стабільних реальностях. Світ навколо них починає поводитися дивно: час дає збої, простір стискається, події повторюються з варіаціями. Не тому що вони хочуть цього — а тому що їхня присутність нагадує реальності, що вона не єдина.

Закляття між світами завжди мають ціну. І це рідко буває енергія чи життя. Найчастіше — ідентичність. Кожне використання такої магії трохи стирає межі між тим, ким ти був у цьому світі, і тими версіями тебе, що існують в інших. Звідси походять історії про магів, які забували власне ім’я, але пам’ятали сотні чужих. Про тих, хто повертався з переходу з іншим голосом або іншими спогадами.

Особливе місце займає магія зв’язків. Нитки, що з’єднують істот із різних світів, сильніші за будь-які портали. Вони можуть передавати сни, біль, відчуття небезпеки. Іноді — думки. Такі зв’язки часто виникають між тими, хто пережив спільний перехід або спільну втрату. Розірвати їх майже неможливо. Іноді — небезпечно для обох сторін.

Академії намагаються контролювати міжсвітову магію. Вони створюють обмеження, протоколи, заборонені списки. Але сама ідея контролю тут хибна. Магія між світами не належить жодній інституції. Вона з’явилася раніше за перші закони і залишиться після того, як вони втратять сенс.

Кажуть, що колись усі світи були одним. І магія між світами — це не нова сила, а пам’ять. Спогад реальності про свій початковий стан. Якщо це правда, тоді кожен перехід — не втеча і не вторгнення. А коротке повернення до того, чим усе було до поділу.

І, можливо, саме тому ця магія така небезпечна. Бо вона не створює нове. Вона нагадує. А не всі істини безпечні для тих, хто звик жити в межах лише одного світу.