Полиці бажань

Магазин Торговця не має сталої адреси. Його не можна знайти випадково, і водночас про нього знають усі. Він з’являється там, де потреба стає сильнішою за страх, і зникає, щойно бажання отримало назву. Для когось це тісна крамниця між двома будинками. Для іншого — намет посеред пустелі. А для третього — двері в скелі, яких не було ще хвилину тому.

Всередині завжди пахне однаково. Сухими травами, металом, старим деревом і чимось, що не має запаху, але впізнається одразу. Очікуванням.

Торговець рідко дивиться в очі. Не тому що боїться, а тому що бачить забагато. Кажуть, він не з усіх світів і не з жодного. Його крам — це не колекція. Це вузли бажань, зібрані там, де хтось дуже хотів вижити, перемогти, повернути або змінити.

На першій полиці — трави.

Корінь мовчання, висушений у темряві. Його додають у зілля для тих, хто хоче, щоб світ нарешті замовк. Листя зоряної полину — світиться слабким холодним сяйвом, коли наближається неправда. Насіння пам’яті — маленьке, чорне, небезпечне: здатне повернути спогад, який було втрачено разом з розумом. Трава зламаного дихання — росте лише там, де помирали без крику; з неї варять еліксири для виживання у світах без повітря.

Далі — еліксири.

Флакон ясного зору, прозорий як вода, але важкий, ніби наповнений каменем. Повертає здатність бачити істинні форми речей — і більше ніколи не дозволяє вірити ілюзіям. Еліксир відкладеного болю — дозволяє діяти, коли тіло вже мало б здатися, але забирає плату пізніше. Зілля спокою часу — заборонене в більшості Академій: одна крапля уповільнює світ навколо, але не того, хто п’є. Еліксир другого подиху — не лікує і не відновлює, він просто переконує тіло, що ще не час.

На стінах — зброя.

Меч без назви, бо кожен, хто його тримає, називає його інакше. Він ріже не тіло, а намір. Спис з кістки світу, який давно зник — не ламається, бо йому немає куди. Клинок, викуваний з тіні — легкий, мов думка, і смертельний лише для того, хто вагається. Лук мовчазного пострілу — стріла з нього не свистить і не залишає сліду, лише результат.

Є й інше. Амулети, які не захищають, а відвертають увагу долі. Персні, що дозволяють не бути впізнаним навіть самим собою. Книги без тексту — вони наповнюються тим, що ти готовий прочитати. Маски, які не приховують обличчя, а показують його справжню форму.

Найцінніші речі не лежать на виду. Вони з’являються лише тоді, коли Торговець вирішує, що ти здатен зрозуміти ціну. Бо тут не платять золотом. Платять вибором. Спогадом. Майбутнім варіантом себе. Іноді — правом ніколи не повернутися.

Кажуть, у цьому магазині є все, чого прагнуть істоти в усіх світах. Це неправда. Тут є лише те, за що вони готові заплатити.

І саме тому магазин продовжує з’являтися знову і знову. Бо бажання не закінчуються. А де є бажання — там завжди знайдеться Торговець.