Той, хто може повернути молодість

Серед усіх богів, що ходять по землі, один викликає найбільше страху і надії водночас. Його називають Аурелій Вічний, хоча це ім'я він узяв собі сам — справжнє давно забуте навіть ним самим. Аурелій володіє даром, якого немає ні в кого іншого: він може повернути молодість. Не сповільнити старіння, не створити ілюзію молодості — саме повернути, відкотити час для однієї конкретної істоти.

Ніхто не знає, звідки в нього ця здатність. Сам Аурелій каже, що це прокляття, а не дар. Він пам'ятає часи, коли був звичайним богом, що створював зірки та континенти. Потім щось сталося — катаклізм, експеримент, дотик до чогось забороненого. Він не пам'ятає деталей, лише результат: тепер він може маніпулювати віком живих істот. І це змінило його існування назавжди.

До Аурелія приходять тисячі прохачів. Старі, що бажають знову стати молодими. Батьки, які втратили дітей від старості й не встигли попрощатися. Маги, що витратили свою життєву силу на заклинання і тепер розплачуються передчасною старістю. Усі вони приносять дари, обіцяють служити вічно, благають про краплю тієї сили, якою він володіє. Більшості він відмовляє.

Відмовляє не з жорстокості, а з розуміння. Аурелій знає ціну свого дару краще, ніж будь-хто. Щоразу, коли він повертає комусь молодість, він забирає роки в когось іншого. Не завжди в того, хто поряд — іноді у випадкової істоти на іншому кінці світу. Дитина, яка мала прожити довге життя, раптом старіє за секунди. Тварина, що щойно народилася, помирає від старості. Баланс має бути збережений.

Ті небагато, кому Аурелій допомагає, обираються ним самим з причин, які він нікому не пояснює. Іноді це герої, чиї справи ще не завершені. Іноді — вчені, близькі до відкриття, здатного змінити світи. Іноді — просто люди, в чиїх очах він бачить щось, що змушує його діяти. Але навіть вони не отримують дар безкоштовно. Аурелій вимагає обіцянку — і ці обіцянки завжди виконуються.

Існує легенда про короля, який отримав від Аурелія другу молодість. Натомість бог зажадав, щоб король ніколи не починав воєн. Король погодився — що таке війни порівняно з вічною юністю? Тридцять років він стримував обіцянку, поки сусіднє королівство не напало першим. Король захищався, але це все одно вважалося війною. Вранці після першої битви він прокинувся глибоким старим. До вечора його не стало.

Аурелій живе на межі світів, у місці, яке він створив сам для себе. Це простір поза часом — там немає світанків і заходів сонця, немає сезонів, немає старіння. Він каже, що це єдине місце, де його дар не діє, де він може відпочити від нескінченного потоку прохачів. Але навіть там він не знаходить спокою. Кожен його сон наповнений обличчями тих, кому він відмовив, і тих, хто заплатив ціну за чужу молодість.

Божественна Академія ставиться до Аурелія з обережною повагою. Вони не запрошують його навчати, не просять ділитися секретами. Вони розуміють, що його дар — це тягар, який не можна розділити. Молоді боги іноді намагаються повторити його здібності, створити власні методи маніпуляції віком. Жоден не досяг успіху. Деякі зникли в процесі спроб.

Кажуть, Аурелій шукає спосіб позбутися свого дару. Він дослідив незліченні світи, консультувався з найдавнішими сутностями, вивчав забуті тексти. Поки безуспішно. Його сила — частина його, вплетена в саму суть його божественності. Позбутися її — означає перестати існувати. І він не готовий до такої ціни. Поки не готовий.

А прохачі продовжують приходити. Стара жінка, що бажає ще раз побачити онуків молодими очима. Воїн, чиє тіло зношене битвами, але дух все ще горить. Маг, якому не вистачило кількох років, щоб завершити справу всього життя. Аурелій слухає їх усіх, дивиться в їхні очі, бачить їхні мрії та страхи. І вирішує — кому дати надію, а кому сказати правду: молодість не поверне того, що було втрачено. Вона лише дасть час втратити ще більше.