Істина, яку шукає кожен

У глибинах Академії Магії існує кімната, про яку знають небагато. Її називають Залою Істини — місце, де неможливо збрехати, де кожне слово стає абсолютною правдою або руйнується, не встигнувши прозвучати. Кімнату було створено тисячоліття тому, коли маги ще вірили, що істина — це сила, здатна змінити світ. Відтоді багато що змінилося, але кімната залишилася.

Потрапити до Зали Істини непросто. Двері відчиняються лише для тих, хто готовий почути правду про себе — всю правду, без прикрас і виправдань. Більшість людей думають, що вони готові. Більшість помиляються. Кімната перевіряє кожного, хто входить, заглядає в найтемніші куточки душі і вирішує: чи гідна ця людина істини, чи істина її знищить.

Ті, хто пройшов перевірку, розповідають різне. Дехто бачив свої минулі життя, помилки, які здійснювали знову і знову, не розуміючи чому. Інші дізнавалися правду про людей, яким довіряли — і ця правда була нестерпною. Треті чули відповіді на питання, що мучили їх роками, і не завжди ці відповіді приносили полегшення. Істина рідко буває втішною.

Але головна загадка Зали — це питання, яке можна поставити лише один раз. Кожен, хто входить, має право на одне питання, на яке кімната відповість абсолютно чесно. Можна запитати про що завгодно: про майбутнє, про минуле, про сенс життя, про те, чи любить тебе хтось насправді. Але треба бути обережним із формулюванням — кімната відповідає буквально, і неточне питання дасть марну відповідь.

Історія пам'ятає магів, які ставили неправильні питання. Один запитав: «Чи стану я найвеличнішим?» — і почув «Так». Він витратив життя, намагаючись стати найвеличнішим магом, але кімната мала на увазі інше: він став найвеличнішим у своїй самотності, у своїй нездатності любити. Інший запитав: «Коли я помру?» — і дізнався точну дату. Відтоді кожен день був для нього останнім, кожен ранок — нагадуванням про неминуче.

Мудрі маги кажуть, що найкраще питання — те, яке не потребує відповіді. Питання, яке змінює тебе самим фактом того, що ти його ставиш. Але такі питання рідкісні, і ще рідше знаходяться ті, хто наважується їх вимовити. Більшість тих, хто входить до Зали Істини, питають про дріб'язкове: про гроші, про владу, про чужі секрети. Кімната відповідає — і люди йдуть розчарованими або наляканими.

Є теорія, що Зала Істини — це не просто кімната, а жива істота. Давня сутність, що живиться правдою, як інші істоти живляться світлом чи теплом. Кожне поставлене питання зміцнює її, кожна отримана відповідь — її дар в обмін на їжу. Якщо це правда, то кімната — одна з найситіших істот у світобудові. Люди ніколи не перестають шукати істину.

Молоді маги часто мріють потрапити до Зали Істини. Вони уявляють, як дізнаються всі секрети світу, як стануть всезнаючими і всемогутніми. Старі маги хитають головою. Вони знають: всезнання — це не дар, а прокляття. Знати все — означає нести тягар кожної правди, кожної несправедливості, кожного болю. Істина не робить вільним. Істина робить відповідальним.

І все ж люди продовжують шукати. Шукають істину про світ, про себе, про тих, кого люблять. Шукають відповіді на питання, що не дають спати ночами. Дехто знаходить те, що шукав. Інші знаходять те, чого боялися. Треті не знаходять нічого — і це, можливо, найчесніший результат. Тому що іноді істина в тому, що відповіді немає. Іноді істина — це сам пошук.

Зала Істини стоїть у глибині Академії, терпляче очікуючи наступного шукача. Двері не замкнені, але й не відчинені. Вони чекають того, хто справді готовий. І коли така людина з'явиться — коли вона підійде і покладе руку на давнє дерево — кімната вирішить, чи гідна вона увійти. А потім поставить їй своє питання: «Ти впевнений, що хочеш знати?»