Істоти, яких ніхто не створював

У кожному світі є істоти, які не вписуються в жодну класифікацію. Їх не створювали боги, не призивали маги, не кували ковалі. Вони просто існують — наче всесвіт сам породив їх з порожнечі, з випадковості, з тієї дивної математики, яка керує реальністю. Ці істоти — одна з найбільших загадок світобудови, і ніхто не знає, скільки їх насправді.

Перші записи про таких істот з'явилися ще до заснування Академій. Давні літописці описували їх як «дірки в тканині світу» — щось, що не повинно існувати, але існує всупереч усім законам. Деякі з них нагадують звичайних тварин, але поводяться зовсім інакше. Інші не мають форми взагалі — вони просто є, відчуваються, впливають на оточуючий простір невидимим чином.

Божественна Академія довго намагалася класифікувати цих істот. Вони створили складну систему категорій: спонтанні сутності, емерджентні форми, релікти неможливості. Але жодна класифікація не працювала повністю. Щоразу, коли дослідники думали, що зрозуміли закономірність, з'являлося щось нове — істота, яка порушувала всі правила, які вони щойно встановили.

Найвідоміші з цих істот — Блукаючі Відображення. Вони з'являються в місцях, де реальність стоншилася: на перехрестях вимірів, у руїнах давніх храмів, у глибинах занедбаних шахт. Блукаючі Відображення копіюють усе, що бачать — але копія завжди відрізняється від оригіналу. Іноді це незначні деталі, іноді — фундаментальні відмінності, що перетворюють знайоме на моторошне.

Є легенда про мага, який спробував упіймати Блукаюче Відображення, щоб вивчити його природу. Він побудував складну пастку з дзеркал і заклинань, витратив роки на підготовку. Коли він нарешті впіймав істоту, вона відобразила його самого — і тепер ніхто не знає, який із двох магів справжній. Обидва стверджують, що вони оригінал, обидва мають однакові спогади, обидва однаково налякані.

Інша категорія незбагненних істот — Пожирачі Тиші. Вони мешкають там, де занадто довго панувала абсолютна тиша: в запечатаних камерах, у вакуумі між світами, в кімнатах, де ніхто не вимовляв слів століттями. Пожирачі Тиші не мають фізичної форми — вони проявляються як відсутність чогось, як порожнеча, яка відчувається фізично. Коли вони з'являються, всі звуки зникають, а з ними — частина реальності.

Академія Магії запропонувала теорію про походження цих істот. Можливо, вони — побічний продукт творіння. Коли боги створювали світи, вони неминуче залишали «обрізки» — фрагменти реальності, які не увійшли в жоден задум. Ці обрізки не зникли — вони накопичилися десь на краю існування і почали жити власним життям. Теорія красива, але недоведена.

Військова Академія ставиться до цих істот прагматично. Вони не намагаються їх зрозуміти — вони вчаться з ними співіснувати або, за потреби, захищатися. В арсеналі воїнів є особлива зброя, здатна завдати шкоди навіть безформним сутностям. Ковальська Академія створила ці клинки з металу, якого не існує в жодному відомому світі — його знайшли в місці, де реальність зламалася безповоротно.

Найтривожніше в цих істотах — вони продовжують з'являтися. Щороку виявляються нові види, нові форми, нові загадки. Деякі дослідники вважають, що їхня поява прискорюється, що всесвіт стає дедалі нестабільнішим. Інші вірять, що це природний процес — просто раніше ніхто не звертав уваги. Правда, як завжди, десь посередині.

Але є й ті, хто бачить у цих істотах не загрозу, а можливість. Якщо вони можуть існувати без творця, без мети, без причини — значить, сама природа реальності набагато гнучкіша, ніж ми думаємо. Можливо, одного дня ми навчимося створювати не те, що заплановано, а те, що необхідно. Можливо, самі станемо трохи схожими на цих дивних гостей з нізвідки — вільними від будь-яких визначень і обмежень.