Мандрівники, що ніколи не покидали дім

Є особливий вид мандрівників — ті, хто странствує між світами, не сходячи з місця. Вони сидять у своїх кімнатах, заплющивши очі, але їхня свідомість блукає реальностями, недоступними звичайним Переходам. Їх називають Сновидцями, хоча це ім'я не зовсім точне. Вони не сплять — вони існують одночасно тут і там, розділяючи своє сприйняття між світами.

Дар Сновидців рідкісний і непередбачуваний. Він не передається у спадок, не з'являється в результаті навчання. Просто одного дня людина заплющує очі — і бачить інший світ. Не уявляє, не фантазує — саме бачить, з усіма деталями, запахами, звуками. І розуміє, що може туди дотягнутися, якщо захоче. Що її розум здатен бути присутнім там, залишаючи тіло в безпеці вдома.

Перші Сновидці вважали себе божевільними. Їхні видіння були занадто яскравими, занадто реальними, щоб бути просто снами. Дехто провів роки в лікарнях, перш ніж їх знайшли ті, хто розумів їхній дар. Академії збирають таких людей, навчають їх контролювати здатність, використовувати її без шкоди для розсудку. Але навіть навчений Сновидець балансує на межі — між світами і між здоровим глуздом.

Перевага Сновидців — у їхній безпеці. Звичайний Мандрівник фізично переноситься в інший світ і може загинути там. Сновидець відправляє лише свою свідомість — якщо щось піде не так, він просто розплющить очі і опиниться вдома. Але ця перевага має ціну: Сновидець не може взаємодіяти з іншими світами фізично. Він може дивитися, слухати, іноді навіть спілкуватися — але не може нічого взяти чи змінити.

Деякі Сновидці стають розвідниками. Вони досліджують світи перед тим, як туди вирушать фізичні Мандрівники. Перевіряють, чи придатне повітря для дихання, чи привітні мешканці, які небезпеки чекають за порогом. Їхні звіти врятували сотні життів. Але самі розвідники часто страждають від того, що бачать — неможливість втрутитися, неможливість допомогти тим, хто потребує допомоги.

Є Сновидці, які знайшли світи, що існують лише у сприйнятті. Місця, куди неможливо потрапити фізично — бо вони не мають фізичної складової. Світ Чистих Емоцій, де немає форм, лише почуття. Світ Абстрактних Концепцій, де можна зустріти Справедливість або Страх як істот. Світ Нездійснених Можливостей, де мешкають версії подій, які ніколи не відбулися.

Найбільша небезпека для Сновидця — забути, який світ справжній. Коли ти проводиш роки, блукаючи між реальностями, межі розмиваються. Твоя кімната починає здаватися такою ж нереальною, як світи за заплющеними очима. Деякі Сновидці втрачали себе — їхні тіла залишалися живими, але свідомість ішла кудись, звідки не хотіла повертатися. Їх називають Загубленими, і способу повернути їх ще ніхто не знайшов.

Мудрі Сновидці створюють якорі — речі, відчуття, спогади, які зв'язують їх з рідною реальністю. Запах певної квітки. Дотик близької людини. Звук дзвона в певний час дня. Ці якорі нагадують їм, що є дім — місце, куди завжди треба повертатися, яким би привабливим не здавався черговий світ.

Деякі філософи вважають, що всі ми — Сновидці, просто не усвідомлюємо цього. Що наші сни — це короткі візити до інших реальностей, які ми не вміємо контролювати і тому забуваємо. Що межа між уявою та Переходом тонша, ніж здається. Можливо, вони мають рацію. А можливо, просто намагаються пояснити незбагненне — природу дару, який з'являється без причини і йде без попередження.

Сновидці кажуть, що найважливіше — пам'ятати, навіщо ти подорожуєш. Не заради втечі від реальності, а заради розуміння. Не заради забуття, а заради знання. Той, хто подорожує, щоб втекти від себе, рано чи пізно знаходить те, від чого тікав — у кожному світі, у кожному видінні. Бо носить це із собою. А той, хто подорожує, щоб знайти себе — знаходить. І повертається додому зміненим, але цілим.