Бог, який не збирався творити

Божественна Академія — місце, куди приймають тих, у кому горить іскра творіння. Не магії, не бойової майстерності, не ремесла — саме творіння. Здатність створювати щось із нічого, давати життя тому, що ніколи не існувало. Це вища форма сили — і найнебезпечніша. Тому що творець несе відповідальність за все, що створює. А створене не завжди виявляється тим, чим задумувалося.

Серед студентів Божественної Академії ходить історія про бога, який не хотів творити. Він був молодий за мірками божеств — ледве кілька тисячоліть — і вже бачив, до чого призводить безпечне творіння. Світи, що впали через помилки в законах фізики. Істоти, приречені на вічні страждання через вади в задумі. Цивілізації, що знищили себе, бо їхній творець не продумав баланс.

Цей бог вирішив, що краще не створювати нічого, ніж створити щось недосконале. Він відмовився від свого дару і оселився у віддаленому вимірі, де час плинув повільно, а простір був порожнім. Він думав, що зможе уникнути відповідальності, просто нічого не роблячи. Але реальність виявилася складнішою. Сила творіння всередині нього вимагала виходу — і почала діяти поза його волею.

Спочатку це були дрібниці. Випадкові спалахи світла, що перетворювалися на зірки. Вібрації порожнечі, що породжували частинки. Думки, що набували форми і починали існувати незалежно. Бог намагався зупинити цей процес, але сила творіння — не кран, який можна закрити. Чим більше він чинив опір, тим хаотичнішими ставали результати.

Врешті-решт, навколо нього виникла ціла вселенна — непланована, непродумана, повна випадковостей і суперечностей. Істоти, що населили її, були дивними і непередбачуваними. Закони природи працювали не скрізь однаково. Час плинув у різних напрямках у різних місцях. Це був світ хаосу — красивий і жахливий водночас.

Бог зрозумів, що уникнути відповідальності неможливо. Його сила творила незалежно від його бажання. Єдиний вибір — творити усвідомлено або дозволити хаосу правити. Він почав вчитися заново, цього разу розуміючи: досконалість недосяжна. Кожне творіння матиме вади. Але це не причина відмовлятися від творіння — це причина творити з ще більшою обережністю.

Його історія стала одним із головних уроків Божественної Академії. Студенти вивчають його помилки та його мудрість. Вони розуміють, що дар творіння — це не привілей, а тягар. Що кожне створіння вимагає не лише сили, але й думки, турботи, відповідальності. І що відмова від дару — не рішення, а ще одна форма безвідповідальності.

Зараз цей бог — один із найшанованіших наставників Академії. Його світ хаосу досі існує, і він проводить там більшу частину часу, намагаючись виправити наслідки своєї втечі. Деякі істоти, що виникли випадково, стали його дітьми — не за задумом, але за фактом. Він піклується про них, вчить їх, допомагає їм знайти сенс у своєму випадковому існуванні.

Головний урок, який він передає учням, простий: творіння — це не подія, а процес. Ти не створюєш світ і не йдеш. Ти створюєш світ і залишаєшся з ним — назавжди. Кожне твоє творіння стає частиною тебе, і ти стаєш частиною нього. Це зв'язок, який не можна розірвати — можна лише прийняти.

Багато студентів, почувши цю історію, лякаються і йдуть з Академії. Інші — розуміють глибше, що означає бути творцем. Вони починають ставитися до свого дару не як до сили, а як до відповідальності. І це, мабуть, головна відмінність між богом, який руйнує, і богом, який творить — усвідомлення того, що створене живе своїм життям, але ніколи не перестає бути твоїм.