Перший Перехід між світами

Ніхто не пам'ятає, коли було здійснено перший Перехід між світами. Легенди говорять різне — одні стверджують, що це сталося випадково, коли давній маг вимовив заклинання, якого не розумів. Інші вірять, що Переходи існували завжди, просто люди не знали, як ними користуватися. Треті шепочуться про те, що перший Перехід був відкритий навмисно — істотою з іншого світу, яка шукала дорогу до нас.

Що б не було правдою, одне відомо точно: світи множинні. За межами нашої реальності існують незліченні інші — схожі і зовсім чужі, населені істотами, яких ми не можемо навіть уявити. І між цими світами є точки дотику — місця, де межа реальності стоншується настільки, що її можна перетнути.

Перші Мандрівники між світами були або божевільними, або геніями — часто і тим, і іншим одночасно. Вони не знали, що їх чекає по той бік. Не знали, чи зможуть повернутися. Не знали навіть, чи виживуть у перші секунди після Переходу. І все ж вони йшли — гнані цікавістю, відчаєм або якоюсь силою, яку самі не могли пояснити.

Записи про перші успішні Переходи зберігаються в найзахищеніших архівах Академій. Це безцінне знання — і смертельно небезпечне. Там описані світи, де закони фізики працюють інакше, де час тече у зворотному напрямку, де саме поняття простору не має сенсу. Деякі Мандрівники повернулися зміненими — не тілом, але розумом. Те, що вони побачили, змінило їх назавжди.

Техніка Переходу вимагає особливого дару — не кожен маг здатний відчути межу між світами. Це як чути частоту, недоступну звичайному слуху. Ті, хто володіє цим даром, описують межу як вібрацію, як мерехтіння на краю зору, як звук, який чується не вухами, а всім тілом. Навчити цього не можна — можна лише допомогти тому, хто вже відчуває, усвідомити своє сприйняття.

Сам Перехід — мить абсолютної дезорієнтації. Мандрівники описують відчуття розчинення, наче тіло втрачає межі і стає частиною чогось нескінченно більшого. Потім — стиснення, концентрація, повернення до себе. І нарешті — інший світ. Повітря з іншим смаком. Світло з іншим спектром. Земля, яка вібрує на іншій частоті.

Не всі Переходи закінчуються благополучно. Є точки виходу, що ведуть у світи, де людина просто не може існувати — атмосфера отруйна, температура смертельна, закони реальності несумісні з життям. Досвідчені Мандрівники вчаться відчувати, що їх чекає по той бік, перш ніж робити крок. Але навіть вони іноді помиляються.

Існують світи-двійники — реальності, майже ідентичні нашій, але з невеликими відмінностями. Історики Переходу називають їх 'гілками' — наче спільна історія розділилася в якійсь точці минулого. У цих світах живуть версії тих самих людей, але їхні долі склалися інакше. Деякі Мандрівники спеціально шукають такі світи — щоб побачити, якою могла б бути їхнє життя за інших обставин.

Перший Перехід кожного Мандрівника — це ініціація, про яку не забувають ніколи. Мить, коли ти розумієш, що світ — не один. Що реальність — лише одна з незліченних можливостей. Що за кожними дверима може ховатися всесвіт. Це знання змінює людину. Після першого Переходу вже неможливо дивитися на світ колишніми очима.

І є ті, хто вважає, що Переходи — не благословення, а прокляття. Що щоразу, відкриваючи двері між світами, ми ризикуємо впустити щось, що мало залишитися зовні. Що межа між світами існує не просто так — це захист, який ми бездумно порушуємо. Можливо, вони мають рацію. А можливо, ні. Але поки існують ті, хто здатен перетинати межу — вони будуть це робити. Тому що цікавість сильніша за страх. І тому що деякі двері просто не можна не відкрити.