Де заклинання йде не так

Кожен маг пам'ятає своє перше невдале заклинання. Це частина навчання — можливо, найважливіша його частина. Тому що саме в моменти невдач ми дізнаємося, на що здатна магія, коли виходить з-під контролю. І саме ці уроки залишаються з нами назавжди, вирізані в пам'яті шрамами — іноді буквальними.

Заклинання не терплять недбалості. Вони вимагають повної концентрації, абсолютної ясності наміру і глибокого розуміння того, що ти робиш. Варто думці відволіктися на частку секунди — і сила, яку ти покликав, знайде власний шлях. А шлях некерованої магії рідко буває безпечним.

Новачки найчастіше помиляються з масштабом. Вони хочуть запалити свічку — і підпалюють стіл. Хочуть створити легкий вітерець — і викликають локальний шторм. Їхнє бажання сильніше за їхній контроль, і магія відповідає на бажання, ігноруючи обережні наміри. Досвідчені наставники знають: перші заняття краще проводити в приміщеннях, де нічому горіти і нічого ламати.

Але є помилки страшніші. Заклинання, пов'язані з розумом, особливо небезпечні при неточному виконанні. Маг, що намагається прочитати чужі думки, може назавжди втратити зв'язок із власними. Спроба навіювання здатна обернутися проти того, хто її здійснює, залишивши його маріонеткою власного заклинання. А пам'ять — найкрихкіший матеріал з усіх. Один невірний рух — і людина забуває, хто вона така.

Телепортація — область, де помилки не прощаються. Перемістити себе з точки А в точку Б здається простим, поки не замислишся над деталями. Що відбувається з повітрям у місці призначення? Що, якщо там уже щось є? Давні хроніки повні історій про магів, які матеріалізувалися всередині стін, під землею або в кількох місцях одночасно. Академія забороняє студентам практикувати телепортацію до третього року навчання — і навіть тоді лише під найсуворішим наглядом.

Зілля, приготовані неправильно, можуть бути так само руйнівними. Еліксир сили, де переплутані пропорції, здатен перетворити людину на неконтрольованого берсерка. Любовне зілля з помилкою в рецепті викликає не любов, а маніакальну одержимість. А отрути... о, з отрутами жартувати взагалі не варто. Один невірний інгредієнт — і замість миттєвої смерті отримуєш агонію, що триває роками.

Виклик істот з інших вимірів — найнебезпечніша область магії. Навіть досвідчені майстри ставляться до неї з тремтінням. Істоти, що мешкають за межею нашого світу, підкоряються іншим законам. Вони не завжди розуміють наші наміри, а іноді розуміють занадто добре — і використовують це знання проти нас. Історія знає випадки, коли один невдалий виклик знищував цілі міста.

Академія зберігає записи про найкатастрофічніші магічні невдачі. Не для залякування — для навчання. Студенти повинні знати, до чого призводить безпечність. Вони вивчають випадок Майстра Елдріна, чиє заклинання безсмертя перетворило його на щось, що застрягло між життям і смертю на століття. Вони читають про Великий Відкат — подію, коли група магів спробувала змінити погоду на всьому континенті і викликала десятирічну зиму.

Але є й інший урок у цих історіях — урок про межі. Магія не всесильна. У неї є межі, і мудрий маг знає, коли зупинитися. Не кожне заклинання варто вимовляти. Не кожна сила варта того, щоб її кликати. Іноді найкращий маг — той, хто знає, коли відступити і визнати, що деякі речі краще залишити недоторканими.

Ті, хто виживає після серйозних магічних невдач, часто стають найкращими наставниками. Вони знають ціну помилки на власному досвіді. Вони відчувають небезпеку раніше, ніж вона проявиться. І вони вчать своїх студентів не лише мистецтву магії, але й мистецтву обережності — тому що в цьому ремеслі другий шанс дається далеко не завжди.