Розділ 9. НЕВЕСЕЛІ ПЕРЕДБАЧЕННЯ ВІД ГАДАЛКИ ЮСТИНИ

Нічна розмова з коханцем не давала спокою Ірині весь наступний день. Вона прожила разом зі своїм чоловіком чимало часу і з’їла з ним не один пуд солі щоб розуміти, що журналіст має де в чомусь рацію і його побоювання не такі вже безпідставні. Звісно Віктор не являвся таким зловісним демоном, яким його чомусь почав вважати Туркало, однак і сонцеликим ангелом він теж не виглядав. Здобути посаду керманича Світанкових Рос і стільки років утримуватися в мерському кріслі щось таки та означали.

Зранку попрощавшись з полюбовником жінка по дорозі на роботу заскочила додому. Як вона й передбачала ще вчора вечором її судженим вночі тут і не пахло. Не викликало сумнівів, що той знову весело проводив час з якоюсь черговою коханкою. Хто ця хвойда з якою її чоловік тепер ділить ліжко Ірину зовсім не цікавило. У неї з Віктором давно вже існував негласний договір не втручатися в особисте життя одне одного. Вона не дошкуляє йому ревнивими скандалами й емоційними доріканнями, він не контролює її витівки та походеньки. Головне, щоб все залишалося в таємниці від загальної громадськості. До тепер, це більш-менш вдавалося їм обом.

Заспокоювати себе такими міркуваннями дружині мера вдавалося добру половину дня. Однак спогади про перелякані нотки в голосі Русланчика та неясне передчуття небезпеки, що наближалася, врешті-решт вивели її з рівноваги. Жінка вирішила що мусить щось вчинити, щоб розвіяти свої тривоги і переконатися в тому, що коханець помиляється і її чоловік не становить ніякої реальної загрози для них. У крайньому випадку не планує ніякого кровопролиття і смертовбивства. А зробити це можна було лиш одним способом, навідатися до провидиці та попрохати її поворожити.

Прийнявши таке рішення Ірина Степанівна нашвидкуруч справилися з усіма нагальними справами в автосалоні і пообідді вирушила в дорогу. Щоб не привертати зайвої уваги і не стояти в міських заторах вона вибрала в якості транспорту свою улюблену «хонду». Мотоцикл хоч і був вже доволі стареньким, однак все ще вірою та правдою служив хазяйці і без всяких проблем доставляв її куди потрібно. Та й сама поїздка на залізному коні завше приносила жінці чимале задоволення і невимовну радість.

Шлях до села де мешкала провидиця Юстина не зайняв багато часу. Не минуло й півгодини, як чорнявка опинилася перед обійстям ворожки. Тут вона була вже не один раз. Вперше навідалася ще коли була юною дівчиною. Одна з подруг їхньої компанії спокусила всіх такою дивакуватою ідеєю – сходити та погадати у справжньої сільської відьми. Вони й сходили та попрохали провидицю розповісти про їхнє майбутнє. Кожну з дівчат провидиця запрошувала до своєї хатинки окремо, і про що там йшлося в передчуваннях для всіх інших залишалося в таємниці.

Ірині відьма напророкувала цікаву, насичену різноманітними подіями долю. Мовляв у дівчини буде всього потроху кохання і зради, добробуту та злиднів, пошани й зневаги. Як все це могло суміщатися в одному житті не пояснила, а юнка не наважилася запитати. Юстина лише добряче запам’ятала слова ворожки, про те що їхні стежини будуть час-від-часі перетинатися і вона неодноразово ще звернеться до гадалки не тільки за магічною допомогою але і просто порадою. Так воно зрештою й трапилося.

Промайнуло кілька років і Ірина з підлітка-школярки перетворилася на вродливу дівчину. З’явилися залицяльники, серед яких їй найбільше до серця припав Віктор. Тоді він був звичайним студентом університету де навчалася й вона. Дещо старший за неї юнак знав як привернути до себе увагу і скористався цим вмінням сповна. Вона закохалася в парубка ледь не з першого погляду, з такою безумною палкістю, що не уявляла собі подальшого життя без нього. За лічені місяці вони пройшли весь шлях від випадкового знайомства до церковного вівтаря. І лише наречена знала що чимала заслуга у всьому цьому приворотне зілля яке вона отримала від ворожки.

Сімейне життя для Ірини склалося двояко. Спершу воно нагадувала феєричну казку у якій вона відчувала себе справжньою королівною. Віктор виявився неймовірним чоловіком, котрий не те що пристрасно кохав її, а буквально боготворив. Він залюбки виконував всі примхи та забаганки молодої дружини і частенько здавалося що готовий її на руках носити. Невдовзі народилися діти і у їхньому домі запанувала дивовижна злагода та любов.

Тривало це на жаль не надто довго. В їхнє благодатне життя раптом владно вмішалася клята політика. Вікторові несподівано запросили стати очільником місцевого осередку однієї з партій. Тоді вона поставилася до такої пропозиції з гумором жартома сказавши чоловікові що жде не діждеться тої миті коли він стане керівником їхнього міста. Накаркала. Неждано для всіх Телепкало зробив карколомну кар’єру перетворившись з нікому невідомого юриста на владного мера. На цей раз обійшлося без будь-якої магічного втручання відьми.

За допомогою до Юстини Ірина звернулася коли їхнє подружжя стало тріщати по швах. Почалося це відразу після мерських виборів на яких переміг її чоловік. Завантажений роботою Віктор дома практично не бував. На дружину й дітей уваги звертав все менше й менше. Про якусь ніжність і пристрасть у їхніх особистих відносинах уже й говорити не доводиться. Вони розтанули наче сніг під яскравим весняним сонечком залишивши після себе тільки брудні патьоки нескінчених сварок та безглуздих конфліктів.

На всі нарікання жінки чаклунка презирливо всміхнулася й іронічно зауважила:

– А чого ж ти від мене хочеш? Моєї приворотне зілля діє не вічно. З часом його вплив зменшується, а потім взагалі зникає.

– Але ж як?.. Ви ж пророкували мені палке кохання…

– Я й не зрікаюся своїх слів, – холодно кинула гадалка. – Тільки хіба я тобі казала, що це кохання – Віктор? То ти сама так для себе вирішила.