Архів №10. Київ вечірній. Київ нічний

Передмістя Києва. 22:22. Таємна дача Коса.

• Давай ще раз.
• Фух. Макс, я вже не можу.
• Давай. Нам треба навчитись контролювати це.
• Ладно. – Марта підняла руку, полум`я спалахнуло тільки на трьох пальцях. Дівчина напружилась і поцілила хоча б тим, що було. У новому опудалі, зробленому з гілок, цегли, старого колеса та ганчір`я, що валялось на горищі, з`явилось три нових дірки. – Ти ж бачиш, я вже стомилась. Ми тренуємось вже майже два тижні замість обіцяних двох днів і вже виходить краще. У тебе взагалі прогрес.
• Метушня союзник твого ворога. Гаразд. Тоді сьогодні виїжджаємо.
• В смислі сьогодні?
• В самому прямому. Я з позавчора про це думаю. Ми сидимо тут як в пастці. Треба діяти, не дивлячись на те, що скаже мій дядько.
• Ладно. Але давай тоді підемо прямо зараз. Мені треба трохи перепочити. До речі, тебе не смутило, що за два тижні він тільки три рази зателефонував і жодного – не приїхав?
• Як він сам сказав – час це улюблений делікатес успішного бізнесу. Він може їсти його без зупинки і не запиваючи. І ти ж сама розумієш, що він не туалетним папером торгує. Тому я хоча і не можу дочекатись зустрічі з ним, але він дає нам шанс підготувати власну гру.

            Вийшовши до заднього двору будинку вже натоптаною тропкою, вони розійшлись по кімнатам. Марта прийняла душ, перевдяглась, Макс – поїв.

• До речі, а як ми доберемось до Києва? – Марта туго затягувала шнурки на кросівках.
• Вкрадемо.
• В смислі вкрадемо?
• Тобі не здається, що сьогодні ти якось часто повторюєшся? Друге «в смислі» за півтори години. Ти мене лякаєш.
• Це ти мене лякаєш. У кого і що ми вкрадемо?
• Мотоцикл або машину. Я придивився чотири будинки із гаражами, у яких нікого немає зараз. Спробуємо там щось знайти. Як ні – електричка.

            Вони зачинили усі замки та вийшли у провулок. Макс йшов першим, шокована Марта двигалась слідом. До першого будинку дібрались ще до того, як очі звикли до темряви. Хлопець взявся за навісний замок на дверях металевою рукою і стиснув. Замок погнувся, всередині заскреготав зламаний механізм. Відкинувши зіпсовану залізяку, смикнув за двері. Скреготнувши, ніби чинячи супротив незваному гостю, двері все ж таки піддались. Макс увійшов всередину, діставши запальничку. Тоненький вогник висвітив старий, навіть шаблонний гараж – старі дерев`яні полиці, заставлені варенням і старим мотлохом, купа незрозумілих речей, звалених в іншому куті, посередині – яма чи то для ремонту авто, чи то для зберігання картоплі.

• Порожньо. Ходімо далі. – він прикрив двері і навісив петлю зламаного замку.
• Макс. А коли це ти став автовикрадачем?
• Зв`язався із поганою компанією. – від підморгнув і переліз через півтораметровий паркан до наступного будинку.

            Тут гараж виглядав пристойніше – окрім мотлоху, стояло ще старе крісло і надувний матрац.

• Залишилось дві спроби?
• Так. Ну що поробиш.

            Підліток старався не показувати наростаюче роздратування та тривогу. Його й так вивертало від перспективи взяти чужу річ, а тут це ще й не виходить. Третій замок розтрощив вщент. Перед тим, як смикнути за важкі іржаві двері, видохнув і озирнувся навколо.

            Знов танцюючий вогник під стелею і бензиновий запах, знов чотири стіни, але більші та довші, ніж попередні дві будівлі. Макс поглянув на пильний стіл із інструментами.

• Агов! Дивись! – Марта схопилась за посіріле від часу простирадло і стягла його на підлогу.
• Воно.
• Ти що, знущаєшся? Це корито навіть не заведеться.

            У куті ховався похилений, з облупленою фарбою і пильними, місцями іржавими деталями, колись червоний мотоцикл «Ява».

• Заведеться. Ми візьмемо його. Такого точно ніхто не схопиться.
• Блін, та кажу ж, дідька лисого він заведеться! – Марта постукала по облупленому сидінню кулаком.
• Дивись. – він сів на місце водія, примірився до руля і простягнув пальця до місця для ключа. Тихий клац мініатюрної блискавки і Франкенштейн подав ознаки життя.
• Твою ж….

            Макс вдарив ще раз і з глушителя повалив дим. Викрадач перевірив стрілку бензобаку – майже горизонтальна і не з того боку, що потрібен. Понишпорив у шухлядах та на полицях, заглянув під ганчір`я і на диво знайшов – перевернута, схована під стільцем, жовта каністра.

• Тільки як його тепер вимкнути? – хлопець роздивлявся мотоцикл як предмет модерністського сюрреалістичного автопромного мистецтва.
• Дивись. – дівчина залізла рукою кудись під руль і смикнувши за один з багатьох дротів, приспала звіра. Хлопець швидко знайшов кришку баку і залив томливо.
• Я щось не втямила. Коли це ти став експертом з мотореліквій?
• Взагалі-то ми майже два тижні безвилазно сиділи у будинку з інтернетом і я знав, що доведеться шукати транспорт. А ти чим займалась у цей час?
• Ем… та теж щось корисне шукала. – брехати Максові вона якось не навчилась. П`яному клієнту – за милу душу, а цьому хлопаку – його так просто не обдуриш.
• А тепер прошу за кермо.
• А він не вибухне, коли ти його заправленим ще раз током довбанеш?
• В інтернеті про це нічого не було.
• Ну клас.
• Зате який феєрверк буде.
• Жартівник довбаний. Сідай вже. Не сама ж я буду на цій бомбі сидіти.