Світ заліза та крові

Пролог

Закони цього світу - залізо і кров.

Тут виживають не ті, хто сильніший,
а ті, хто бачить далі за себе.

І тепер - я бачу.

Я стою перед троном, і весь світ ніби затамував подих.

Ще вчора я їв у тіні - чужий серед сильних.
Сьогодні - усі чекають мого слова.

Корона не була моєю.
Але тепер - тільки моя.

Світ чекає, щоб його змінили.
Але що страшніше - змінити цей світ...
чи дозволити йому зламати тебе?

Я не прагнув влади.
Я шукав правди.
Та правда вимагає влади.
А влада - жертв.

А через роки, коли все вже звершилось,
і світ не смів вимовляти його ім’я вголос -
в літописах з’явився запис...

І був князь Олександр.

Не той, що йде на чуже -
а той, що тримає своє, як лев тримає землю.

Він не кидав тінь -
він став сонцем.

І під цим сонцем
розцвіла Русь.

Що стала Славією.
Імперією - не меча, а честі.

Але сонце гріє... і пече.

З «Слова про князя Олександра»,
що жило в устах народу,
а згодом лягло на перо літописця.

1034 - 1115
Прожив 81 рік. Правив 61.
Став легендою за життя -
і тінню, що падала навіть на тих, хто мріяв стати вище.

Записано Нестором Літописцем
у Києво-Печерській обителі, літа 1116.

Подобається

#258 в Історичний роман
#2146 в Сучасна проза

Відредаговано: 30.06.2025