Блазень. Глава 6

Все змінилось. Раніше все було складно, а тепер стало просто нестерпним. Повернення Яна зробило атмосферу в будинку вибухонебезпечною. Після слів Дев'ятої на тренуванні Себастьян уникав її. Іноді він ловив на собі її безпорадний погляд і ще більше злився. Він був злий на Яна, Дев'яту та на себе. Здавалося ­, що Себастьян злий на весь світ.

Ян теж уникав Дев'яту. Він досі не прийшов до тями після повернення до життя. Ходив по будинку ніби привид, торкався речей, ніби, не довіряючи власним відчуттям­. Скільки ще триватиме такий стан? Коли він заявить свої права на Дев'яту, чи він цього не робитиме? Себастьян часто ловив погляд Яна. Звичайно, тому не пощастило, він змушений був спостерігати все, що відбувалося між Себастьяном та Дев'ятою. Подібні картини не припали б до смаку і самому Себастьяну. Але чи зупинить це Яна?

Себастьян став дратівливим, його виводила з себе будь-яка дрібниця: вивчення ритуалу закриття світу охоронців, присутність Яна, докір в очах Карміни, безпорадність Дев'ятої, те, як Настя опускала погляд, побоюючись зустрітися з Себастьяном очима. Себастьян підколював і ображав оточуючих і розумів, що не може впоратися із собою. Він знав, що потрібний Дев'ятій, але не міг переступити через себе, не міг вдати, що нічого не змінилося. «Вона має зробити вибір, а не тинятися по дому, як привид і не ховатися щоразу, як я, чи Ян з'являємося».

Сніданок пройшов тихо. Усі сиділи, уткнувшись у тарілки і вдавали, що захоплено їдять. Дев'ята сиділа між Настею та Карміною, подалі від чоловіків. Себастьян та Ян свердлили один одного поглядами. Зрештою, Себастьян не витримав. Він із гучним стукотом поклав виделку на стіл. Всі злякано по­дивилися на нього.

— Це не може так більше продовжуватись! - промовив Себастьян, звертаючись до Яна. — Настав час закінчувати цей цирк. Ми готуємось до війни, а Дев'ята стала схожа на привид, і все через тебе! Вона була щасливою зі мною, а що дав їй ти? Я чув про вашу історію! Ти обманював її, ти зрадив її, коли вона змінилася. Що ти можеш сказати на своє виправдання? Що розкаявся і все усвідомив після смерті?

— Я відмовився від своїх бажань і цілей заради неї, — відповів ­Ян. - Я помер, а вона воскресила мене. Їй стерли пам'ять, а вона все одно зберегла любов до мене. А чим ти можеш похвалитися? Тим, що якійсь нещасній випадок пов'язав вас? Ти обманював її не менше за мене. Думаєш, вона забуде про твої гріхи і любитиме так само сильно, як і мене?!

— Хлопчики, хлопчики, заспокойтесь, — злякано вигукнула Карміна.

— Котячих попросимо не втручатися! — в один голос відповіли розлючені чоловіки.

Чукча схрестив руки на грудях і задоволено спостерігав за спектаклем. Пат і Кавірус потупили погляди, вони відчували себе зайвими при цьому скандалі, Настя переглядалася з Карміною­, а Дев'ята застигла, напружено переводячи погляд з Яна на Себастьяна. Потім вона схопилася і вибігла з кухні. Стукнули вхідні двері.

— І що ви наробили? — гнівно спитала Карміна. - Усі мужики ідіоти! Зчепилися рогами, як два барани, замість того, щоб спокійно поговорити, все з'ясувати.

— Вона повернеться, — винувато промовив Ян.

Карміна пирхнула, зістрибнула зі стільця і покинула кухню.

Себастьян зітхнув, розуміючи, що зробив чергову дурість. Кухня спорожніла, за столом залишилися лише Ян та Себастьян ­.

— Не треба було її зриватися, — сказав Себастьян. — Я ж знав, що попри показну силу вона слабка і її легко зламати.

- Це все моя вина, - покаянно просовив Ян. — Я не мав повертатися. Я відпустив її і попросив, щоб вона відкрила своє серце. Я бачив, що вона щаслива з тобою, нехай це й завдавало мені болю.

— Ні, ти мав рацію. Я був для Дев'ятої пригодою, на мене не можна покладатися. Вона весь час чекала каверзи. Навіть до кішки мене приревнувала.

— Вона має бути з тобою. Ти – її нова історія, а я залишуся у минулому. Ви пов'язані, ви зцілюєте один одного. Я бачу ваш зв’язок і це не лише кров і татуювання... Я піду, коли все закінчиться.

- Ви не повинні вирішувати за неї , - вигукнула Карміна, раптово з'являючись на порозі кухні. — Хоча я рада, що ви помирилися і прийшли до спільного рішення, бажаючи добра Дев'ятій.

- Вона не може вирішити, - промовив Себастьян. — Можливо­, ми повинні піти, щоб Дев'ята могла розпочати нове життя…

Ян кивнув. Карміна зашипіла:

- Ви обидва ідіоти! Якщо залишите Дев'яту, вона пропаде. Ще однієї, до того ж подвійної втрати вона не переживе! Потрібно дати їй час. Вона має все обміркувати і самостійно прийняти ­рішення. Ви не повинні тиснути на неї.

— А якщо вона так і не зробить вибір? — спитав Ян.

— Ну, бувають же гареми у чоловіків, а чим жінки гірші! - усміхнулася Карміна. - Складіть розклад. Ян по парних, Себастьян по непарних, середа - загальні збори...

Чоловіків пересмикнуло.

*****

— Ти казав, що вони будуть у цьому світі! - обурювалася Арчхаїл. - І де вони?

— Ми опитали всіх її друзів, батьків, перевірили все, що могли. Дев'ята і Себастьян не з'являлися, — прозвітував командир загону зачистки.

- Ось, - Арчхаїл подивилася на задумливого Левона. - І що ти можеш сказати?

— Ми десь прорахувалися, — Левон смикав підборіддя. — Це її рідний світ, але «тиша» перенесла Дев'яту в інший світ, звідки ти її й забрала.