Дев’ята. Глава 21

Дев'ята бачила, що Себастьяна мучать сумніви. Вона й сама весь час ставила собі ті самі питання. Але вона мала ­підтримати Себастьяна. Хоча чоловіки і вважалися сильною статтю, але внутрішній стрижень у жінок завжди був міцнішим. Жінку важче зламати, її можна лише зігнути. У випадку із чоловіками все складніше… Нехай чоловік буде захисником, за спиною якого жінка почувається, як за кам'яною стіною, але стіну має підпирати саме ця жінка.

Дев'ята обійняла Себастьяна. Їй хотілося виправити все те, що він накоїв і через що тепер переживав. Але також вона розуміла, що поки що він просто повинен змиритися з ситуацією і хоча б не повторювати колишніх помилок.

— …Вам не можна затримуватись тут надовго, - голос Яна вивів Дев'яту із роздумів. Серце застукотіло частіше.

- Вийди на світло, - попросила вона.

Ян, як завжди, стояв у кутку кімнати, куди не діставало світло вуличних ліхтарів.

- Навіщо? Ти впевнена, що тобі це потрібне?

- Так.

Ян повільно вийшов у центр кімнати. Із завмиранням серця, Дев'ята розглядала такі знайомі риси і задавалася питаннями: ким вона була поруч із цим чоловіком, ким він був у її житті, чому вони привернули увагу охоронців?

— Ми шукаємо нагоди зустрітися з обвинувачами, — промовила Дев'ята.

— Ти маєш бути обережною з ними. Вони керуються своїм кодексом, який є досить своєрідним. Але вони доволі ­сильні, щоб протистояти охоронцям. Правильне рішення – зіткнути ці дві сили. Але переможець цієї сутички може стати неймовірно сильним, і життя світів стане ще складнішим і гіршим.

— Я придумаю, як не допустити цього. Чому ти кажеш, що ми знову маємо тікати?

— Обвинувачі не захищатимуть вас. Навіть якщо вони вирішать співпрацювати, а швидше просто використати вас, щоб звести рахунки з охоронцями, їм потрібен час для ухвалення рішення. Обвинувачі обережні, живуть у різних світах. Поки вони зберуться, вас знайдуть охоронці.

- Куди нам йти?

— Портал виведе вас у потрібне місце.

Ян замовк на мить, а потім ніби зважившись на щось, усміхнувся:

— Не хвилюйся, залишилося вже не багато. Скоро ти згадаєш ­себе повністю.

- Ми довго були разом? - не витримала Дев'ята.

— Ми взагалі не були разом, — після певної паузи відповів Ян.

Дев'ята здивувалася.

- У нас нічого не вийшло. Я дурив, ти боялася. Потім я помер, і було вже пізно щось змінювати. Ти маєш сама все згадати.

Дев'ята нічого не зрозуміла зі слів Яна. Залишалося сподіватися, що вона справді скоро все згадає…

- Що тобі розповів мертвий коханець? — за сніданком спитав Себастьян.

Пат здивовано подивився на Дев'яту.

— Забула розповісти, що мене відвідує дух чоловіка з іншого світу, — пояснила Дев'ята. — Він попереджає і скеровує нас, бо я не все пам'ятаю... Все складно!

— Отож я і думаю, чому знову не виспалася? — Настя закотила очі. — А це голубки наші гралися. Ну і вигадали ж ви засіб зв'язку з потойбічним світом!

— Я нічого не розумію, — насупився Пат.

- Що тут розуміти! Потрібна порада з того світу, йди в ліжко ­і віддавайся пристрасті. Шкода, що цей варіант підходить лише Себастьяну з Дев’ятою.

— Ян сказав, що нам доведеться знову тікати, — відмахнулася Дев'ята. — Обвинувачі - слизькі типи, їм потрібен час, щоб усе обміркувати. До того ж вони, скоріш за все, вирішать нас використати, щоб порозумітися з охоронцями і завоювати світове панування­. Принаймні я так зрозуміла.

— Обвинувачі вершать правосуддя, — заперечив Пат.

- Я зіткнулася з цим правосуддям. Усі в чомусь винні. Ніхто не може прожити життя, не нагрішивши. Немає правих, немає винних. Невже всіх треба карати? Обвинувачі ­переходять межу. Я бачила такі жахіття... Чи тобі, Пат, не знати про їхні методи, які ти відчув на собі з моєї волі.

Пат зіщулився.

- Тим не менш, у нас немає вибору, - промовив Себастьян. — Ви розшифрували ритуал виклику, або як він там називається?

- Так. Потрібне певне місце…

— Не тягни, — поквапила Дев'ята.

— Тобі це не сподобається…

…«Короїдівку» відремонтували та знову пустили потяги. А тунель із приміщеннями, в яких проводили дослідження, зачинили. Усі боялися повторення незрозумілої епідемії. Добре­, що Дев'ята знала, як потрапити до цього тунелю. Спустившись у метро, вона міцно тримала Себастьяна за руку, побоюючись випасти з реальності.

Звичайно, Пат і Настя пішли разом із Себастьяном та Дев'ятою­. Настя взагалі боялася розлучатися з ними, бо розуміла: будь-якої миті Себастьян із Дев'ятою можуть стрибнути в інший світ, а Настя застрягне тут. Пат ув'язався, тому що хотів бути присутнім при історичній події і без його допомоги в них могло нічого не вийти. Звісно, Настя скептично ставилася до його «допомоги», бо збиралася сама провести ритуал. Але коли Пат знову заговорив про свого дідуся, Дев'ята погодилася взяти його, аби не чути більше про видатного родича.