Дев’ята. Глава 9

Після того, як корсет із кинджалами звично розташувався під одягом, Дев'ята відчула спокій. Вирішивши почекати із зустріччю з батьками, власне, так і не вирішивши, чи варто взагалі з ними зустрічатися, дівчина захотіла відвідати Лукер'ю.

— Душенько, ти впевнена, що варто зустрічатися з цією войовницею? - засумнівався Себастьян.

- Вона ж моя «прабабка»! - усміхнулася Дев'ята. — До того ж, ми вже з'ясували з нею стосунки. Вона знає, що я не зовсім ­її правнучка. Я просто хочу поспілкуватися з нею. Якщо не побачусь із батьками...

— Якщо ти маєш намір не розлучатися з кинджалами, то зможеш ­поспілкуватися з бабусею, коли заманеться. Я б краще провідав ще живих родичів.

Дев'ята протяжно зітхнула і похитала головою. Вона розуміла Себастьяна і, навіть, буда з ним згодна. Але щоб підготуватися до зустрічі з батьками, Дев'ятій необхідно було перевірити ефект свого «повернення» на комусь ще.

…Нічого не змінилось. Дивно, але в цьому ілюзорному світі Дев'ята відчувала полегшення та радість. Тут не треба було вдавати. Чомусь Дев'ятій здавалося, що мешканці кинджалів найближчі до неї. Вони в'язні, як і вона. Доля, або прокляття, або ще щось зіграло з ними в гру, яка довела до такого фіналу. І знаючи про це, маріонетки продовжували жити і грати… і всі вони на чекали на визволення.

Не змінилося навіть те, що Лукер'я чистила кинджали. Вічні ­в'язні своїх ролей - П'єро ніколи не стане Арлекіном... Дев'ята обірвала цю думку. Якщо вірити в подібне, то вона приречена бути вічною маріонеткою. Ні, вона підрізала свої ниточки. Буратіно ніколи не гратиме в чужі ігри!

Лукер’я підвела голову і завмерла.

- Ти жива?!

- Як бачиш…

Лукер’я схопилася і кинулася до Дев'ятої. Дівчина ­відчула щирість обіймів і пораділа, що не відмовилася від думки відвідати прабабку.

— Я не відчувала твоєї присутності. Думала, що ти померла.

Вперше Дев'ята бачила сльози в очах войовниці.

— Ти майже маєш рацію…

Дев'ята розповіла Лукер'ї свою історію. Скільки ще доведеться її розповідати?

- Демони, біси! — вирувала Лукер'я. — Я ж казала – це не люди!

— Вони люди, але забули про це. Вони ­вирішили, що зрівнялися з богами і занудьгували...

— Що ж ти збираєшся робити далі? Ніяк я не зрозумію, — зітхнула Лукер'я. — Закликачі демонів мертві, портал відкрився, остання войовниця уклала союз з первісним. Ніяк не очікувала ­я на таке.

— Я теж, — тихо відповіла Дев'ята. — Я поки що не знаю, що робити далі. Боюся, що ми не впораємося з охоронцями. Треба все добре обміркувати.

— Пам'ятай, що завжди ти можеш прийняти нашу допомогу. Ти — вмістилище, не зрікайся воїнів свого роду.

- Я пам’ятатиму...

Вранці Дев'ята прокинулася з упевненістю, що батьки мають знати, що з нею все гаразд. Ці люди не повинні страждати. Якою б не була подальша доля Дев'ятої, вона повинна заспокоїти рідних.

— Мені потрібна твоя допомога, — Дев’ята звернулася до Себастьяна.

— Душенько, я весь твій.

- Будеш моїм чоловіком?

Себастьян відставив каву, що пив за сніданком і ­втупився у Дев'яту.

— Мені ще ніколи не робили пропозиції. Мені треба подумати…

— Ну, ти й блазень! Я хочу піти до батьків. Скажу, що вийшла заміж. Придумаю якусь історію.

— Я сподіваюсь, що там буде щось трагічне про нещасне кохання, а не про те, що я тебе викрав, примусив силою, і таке інше.

Дев'ята сіла Себастьяну навколішки і ніжно посміхнулася:

Зміїне серце у квітучім тілі!

Чи жив дракон в такій печері красній?

Вродливий кат! Янгеловидний демон!

Голубоперий крук! Ягня драпіжне!

Гидотна суть в божественній подобі!

Тому противний, чим здаєшся зовні!

Пекельний праведник, достойний злодій!..

Себастьян усміхнувся у відповідь:

Моя душа мене на ймення кличе:

сріблом бринить вночі коханців мова,

як для вушей чутких музика ніжна.

* В. Шекспір. "Ромео та Джульєтта".

Дев'ята засміялася. На кухню зайшла Настя.

- О, Шекспір! Бачу, що у вас все гаразд.

Вона налила собі кави, відібрала у Себастьяна чашку і ­перекинула її вміст на блюдце.

— Я ще не допив, Мамка ви наша! — роздратовано вигукнув Себастьян.

— Я не Мамка - ще не така стара... Ромео! Подивлюся, що про майбутнє скаже твоя недопита кава.