Блазень. Глава 8

— Не забувайте, вас все ще розшукують, — нагадала Таня.

Дев'ята загадково посміхнулася. Себастьян одразу згадав про датчик ілюзії, який вона встигла забрати із собою. Чи працюватиме він тут, без ВОРМа, в іншому світі?

- Як думаєш? — бешкетно спитала його Дев'ята.

- Варто спробувати.

Дівчата переводили погляди з Себастьяна на Дев'яту, не розуміючи, про що йдеться. Дев'ята заплющила очі, зосереджуючись­. За декілька секунд вона почала змінюватися. Груди виросли на кілька розмірів, платинове волосся доходило до талії, риси обличчя стали більш чуттєвими. Образ закінчували короткі шорти, топ та босоніжки на шпильках.

Дівчата ахнули, спостерігаючи за перетворенням. Дев'ята розплющила очі і задоволено оглянула себе.

- Вийшло! — радісно сказала вона низьким, із хрипотою голосом.

Подруги кинулися до Дев'ятої, обмацуючи її і не вірячи своїм очам.

— Я розповідала вам про датчики ілюзій. От, як він працює.

— Одне діло почути і зовсім інше побачити, — промовила ­Таня, торкнувшись грудей Дев'ятої. — От і мені б так наростити все, чого не вистачає. І жодних операцій.

Дев'ята підійшла до Себастьяна, що стояв осторонь і, ­прикривши очі, поцікавилася:

— Такий образ будь-які двері відчинить?

— Не знаю, душенько, на які двері ти націлилася, але моя фортечна вежа готова впасти. До речі, груди мені теж до вподоби. Може, залишиш?

Дев'ята пирхнула і потріпала Себастьяна по волоссю.

— Тобі доведеться стати блондинчиком і одягнутись простіше.

— О, ні, — Себастьян закотив очі в удаваному стражданні. - Чому ми не прихопили ще одного датчика?

Після кількох годин приготувань Себастьян перетворився ­на Стаса. Дівчата з особливим задоволенням фарбували його волосся, зафарбовували татуювання — було б дивним у тридцятиградусну спеку розгулювати у рукавичках та сорочці з довгим рукавом. Весь цей час Дев'ята сиділа у вітальні, чи то медитуючи, чи то просто задрімавши. Коли Себастьян перевдягнувся у потерті блакитні джинси, які залишилися у Насті від Єгорушки, і в синю футболку, дівчата прискіпливо оглянули його і випустили до Дев'ятої.

Дівчина, тільки-но глянувши на Себастьяна, коротко кинула:

— Нудьга.

Себастьян встиг помітити у її очах біль - отже, дівчата справді непогано попрацювали. Він став Стасом.

Охоронець Степан дещо здивувався, побачивши Себастьяна з Дев'ятою. Вочевидь, він нічого не чув про зникнення Стаса і продовжував охороняти склад, хоча вже кілька місяців ніхто сюди не приходив.

Дев'ята обрала правильний образ. Степан мало дивився на Себастьяна, повністю зосередившись на «красі» Дев'ятої. Себастьян повідомив, що послуг Степана більше не потребує, склад охороняти не треба.

Дев'ята побігла до дальньої стіни, розкидала мати і дістала корсет із кинджалами. Себастьян дивився на них з огидою. У цих шматках металу були ув’язнені людські душі. Він сам провів в одному з них кілька століть, божеволіючи у безвиході. Йому не хотілося торкатися до них. В душі був страх, що вони зможуть затягнути його душу назад, що тіло Стаса відкине його.

У корсеті не вистачало лише одного кинджала, його кинджала, в якому зараз була душа Стаса. Де він може бути зараз? У охоронців? Що відчуває у ньому Стас? Можливо, його душа вже збожеволіла.

— Як вони могли зникнути? — вирувала Арчхаїл . — Ви все оглянули?

Командир загону зачистки вкотре кивнув. Все ще сподіваючись на те, що ті, за ким послали їхню групу, таки перебувають у світі втрачених душ, командир обшукав увесь світ – Нижній та Верхній. Слідів утікачів ніде не було. Арчхаїл вислухала доповідь і вкотре ставила питання.

— Їх немає у цьому світі.

— Можливо, хтось їх забрав? - припустила Арчха­іл. - Але хто міг це зробити? І з якою метою?

- ВОРМ не зареєстрував нікого чужого. У будинку були лише Себастьян та Дев'ята.

- Тоді як? Як вони змогли створити портал? Можливо, він був стихійним?

— Ми стежимо за всіма стихійними порталами, — відповів Левон. — Це був не такий.

— Може, вони десь роздобули ключ?

— Ти ж знаєш, що це неможливо, — спокійно відповів Левон. — У світі втрачених душ немає ключів.

— Може, хтось його створив?

- З чого? Арчхаїл, всі твої «може бути» неможливі!

— Не можна було просто зникнути зі світу втрачених душ! А все інше - цілком можливо.

— Добре, припустимо, що вони якимсь чином створили портал і перемістилися до іншого світу. Мені цікаво, до якого? Ми не дізнаємося, як вони створили портал, доки не знайдемо їх.

— Треба було просто вбити Дев'яту! — у гніві Арчхаїл ударила кулаком по столу. — Чому, ну чому у всіх світах вона відігравала таку важливу роль? Яка я була дурна, коли вирішила зробити її маріонеткою.

— Ти не зустрічала раніше подібних до неї. Ти була заінтригована­, Дев'ята зачарувала тебе. Це найнижче створення стало твоєю улюбленою іграшкою.