Дев’ята. Глава 5

Дев'ята почувала себе дивно. Їй здавалося, що вона потрапила до одного зі своїх снів. Вона не вірила в реальність того, що відбувається­, тому міцно трималася за Себастьяна. Він був справжнім. Провідна нитка в ляльковому світі, де Дев'ята відчувала себе маріонеткою, яка забула свою роль.

— Що ти нас скликала, як на пожежу?

Дев'ята впізнала незадоволений голос Тані.

- У мене є для вас сюрприз! - проголосила Настя.

На порозі кухні з'явилися три подруги. Оля охнула і стала осідати на підлогу. Таня просто застигла, відкривши рота, з виразом жаху на обличчі. Настя підхопила Олю і винувато промовила:

— Мабуть, треба було, провести попередню підготовку­.

— Налийте мені чогось, — попросила Таня. — Бажано­, міцніше.

Настя посадила подруг за стіл, дістала чарки та пляшку коньяку. Таня із сумнівом подивилася на чарки.

— Цією дозою ти мене не заспокоїш.

Настя замінила чарки на келихи. Дев'ята мовчала. Вона жадібно розглядала дівчат, змушуючи свою підсвідомість працювати, згадувати.

Оля дивилася на Дев'яту, ніби та воскресла з мертвих, тихенько схлипувала та посміхалася. Таня перекинула в себе келих, заплющила очі, а потім різко їх розплющила, перевіряючи, чи не здалося їй все це. Не зводячи очей з Дев'ятою і Себастьяна, вона засунула в рот часточку лимона і рішуче заявила:

- Тепер я готова до всього. Настя, ти справжня відьма.

Дев'ята здивовано подивилася на подруг. Настю ­розпирало від гордості.

— Я весь час гадала, закликала духів, щоб зрозуміти, чи ти жива, чи ні, — пояснила вона. — Духи сказали, що з-поміж них тебе немає. Звичайно, духи іноді прибріхують! Карти мовчали, руни теж... Але недавно... ти з'явилася. Вірніше, карти мені сказали, що на мене чекає несподівана зустріч з тим, кого я вже не думала зустріти. Я розповіла дівчатам, але вони мені, звісно, не повірили. А я була певна, що ти повернешся.

— Тепер, я завжди тобі віритиму, — запевнила Таня. - Погадай мені на майбутнього чоловіка.

— Я тобі можу і без ворожіння все розповісти, — чмихнула Настя.

— Я хотіла б дізнатися про всі події після мого зникнення, — попрохала Дев'ята.

…Після того, як Аліса не повернулася додому, батьки почали обдзвонювати дівчат, намагаючись з'ясувати, де вона може бути. Настя і так була вся на нервах після ворожіння, тому одразу відчула недобре. До Аліси ніхто не міг додзвонитися. Звичайно, Настя розповіла про зустріч Аліси з Себастьяном, але оскільки окрім його імені ніхто нічого конкретного не знав, вирішили почекати кілька днів, щоб звернутися до поліції, яка допоможе розшукати Алісу. Батьки божеволіли, мати Аліси жила на заспокійливих, батько твердив щось про прокляття. Настя зверталася до потойбіччя, але те мовчало. Аліса наче зникла з лиця Землі.

Поліція намагалася знайти Себастьяна, але його ніби не існувало . Оля кілька разів малювала його портрет, який перевіряли по всіх базах. У результаті вийшли на сім'ю Стаса, на якого Себастьян був схожим, як брат. Виявилося, що Стаса та його батька теж розшукують. Мати Стаса повідомила про зникнення чоловіка та сина в той же час, що й батьки Аліси. Поліція одразу вирішила, що це не простий збіг. З документів з'ясувалося, що батько Стаса, Інокентій Борисович, має ділянку землі за містом. Поліція вирушила до селища та знайшла особняк. Охорону допитали, з'ясувалося, що на територію спочатку приїхали Інокентій Борисович із сином, який був дуже схожий на Себастьяна, а через якийсь час приїхала й Аліса. З території вони нібито не виїжджали.

Особняк обшукали, але нікого не знайшли. В одній із кімнат виявили стілець зі слідами крові. Уривки мотузок, знайдені поруч, змусили припустити, що до стільця когось прив'язали­, можливо, Стаса. Експертиза однозначного висновку не дала. Ще на підлозі були виявлені ножиці зі слідами крові та срібний кинджал. Кров на ножицях, ймовірно, належала Алісі. Поліція не могла вибудувати зв'язкової картини події і відпрацьовувала всі версії, в тому числі абсолютно абсурдні.

Коли кинджал показали батькам Аліси, у батька мало не стався серцевий напад. Він тут же звинуватив родину Стаса у викраденні та вбивстві доньки. Виявилося, що цей кинджал входив до сімейної колекції. Але вдома інших кинджалів не було виявлено, коробка, в якій вони зберігалися - була порожня.

Тут і почалися припущення. Батьки Аліси згадали, що Себастьян назвався колекціонером. З'явилася версія, що це він заволодів кинджалами, виманивши Алісу. А можливим ­спільником «Себастьяна», тобто, на той час поліція вже вирішила, що це Стас, був Інокентій Борисович, який, як з'ясувалося, був не зовсім чистий перед законом, а останнім часом активно контактував з групою раніше судимих осіб. Які, до речі, також зникли. Містом поповзли чутки. То тут, то там виринала інформація про те, що хтось бачив бандитські розбірки. В учасниках «упізнавали» зниклих.

Мати Стаса сказала, що той ніколи не був близьким із батьком. Лише останнім часом Інокентій Борисович став більш ­прихильний до сина. Батько Аліси завив, що сімейні кинджали свого часу були втрачені і повернулися зовсім недавно завдяки саме Стасу. Коротше, вимальовувалася така собі шекспірівська історія на кшталт Ромео і Джульєтти, куди можна було пов'язати і бандитські розбірки, і те, що Алісу заманили в особняк, де катували Стаса. Незрозуміло було тільки, що сталося в порожньому будинку і, куди всі зникли.